Стоїть солдат посеред поля
В руках трима він автомат
І ствол піднявши над собою
Він віддає прощальний залп
Стоїть він сам, а друзі всі його
Не так далеко, півтора лиш метра
Але не збоку, не перед, не за ним
Вони під ним лежать в посмертному строю
Один за одного загинули в бою
Один лиш воїн залишився жить
І тяжка доля випала йому
Своїх братів по крові хоронить
| 
у Вас 
0
