Твої бездонні сині очі Що сповненні сльозами мук Бажають спокою відчути І в темінь вічну споглянути
Твої багряні пишні губи Що цілували так мене Не хочуть більше розкриватись Не можуть більше говорить
Твоє волосся світле - шовковисте Що я тобі його чесав Вже не колишеться на вітрі Вогонь його у тебе вкрав
Твої малі тендітні руки Якими пестила мене Стальними пруттями в кайдани Прикуті міцно до землі
Твої прекрасні довгі ноги Звязали троси їх стальні І ти благаєш, хочеш ще пожити Та не судилось це тобі
|