У спеку липневу, в хурделиці січня Вірніша за друзів, яких не зустрінь, Тобі слід у слід викроковує звично Слухняним і жвавим собакою тінь. Скрадається нишком, вперед забігає, Стрибає, пустунка, зі стін на асфальт Чи грається в жмурки із друзями в зграї, Сховавшись за підмурок в сірий базальт. У час вечоровий, як ляжеш у ліжко Та, очі стуливши, у сни попливеш, Вона позіхне, пововтузиться трішки І поруч клубочком умоститься теж. Але не засне – цілу нічку на чатах Вона проведе пастухом сновидінь І буде примари лихі відганяти – Найкращий твій сторож під назвою тінь.
|