| Lili de Leopolis (Орися москва) – молода львівська письменниця, закохана у минуле і мандрівки минулим. Любить музику, театр і звичайно древні цвинтарі. Мріє написати щось геніальне. Сторінка поезії знаходиться за цим лінком
Пропоную для Вашої уваги один із кращих творів Львівської поетеси. До речі, у ньому йдеться мова про її місто та осінь. Залиши мене у вічній осені.
Ти казав, це місто зветься Львів?
Ми ніким, як завжди, не запрошені:
Вмерли спадкоємці королів. Лиш привиддя в парку ходять парами:
Білолиці, світлі і худі.
Душі їх – тумани попід хмарами,
Кості – в сотнях потайних ходів. Я не знаю, що між них робитиму:
Може навіть з розуму зійду.
Поки ти бредеш шляхами битими
Я бруківку на вино веду. Всі ці дні, які щораз коротшають,
Протанцюю на дахах століть...
Ми ж були розумними й хорошими –
То за що цей вирок, цей політ? Залишитись тут на кілька подихів –
На десяток людських поколінь.
Довгий шлях – від сірості до подвигу,
Рух болючий – звестися з колін... Залишусь: не панею – прислугою,
Я наймусь палити листя в парк.
Ти ж казав, що повернешся вдруге
Королем – під супровід литавр... Пригадай свою некороновану.
Натовп буде більший, ніж колись...
Я гукатиму твоєю мовою
В шатах із потріпаного листя... Далі приведу рядки з її красивого, поетичного твору "До осінньої діви": Лиш ти, що пахнеш гіркотою кави.
Ти – ранок ранків на порозі раю…
Стіну минулого затерплими руками
Тримаю – і тремчу – і підкоряюсь... Красиво.
| 
