Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Пт, 29.03.2024, 09:35
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Логін:
Пароль:
Розділи новин
Новини та статті - культура [344]
Поезія, література, проза, музика, мистецтво
Новини та статті: суспільство, політика [796]
Не пов'язане з л-рою та поезією
Усе навколо нашого поетичного сайту [127]
Поради новим користувачам, оголошення, акції, тощо
Літературні конкурси, фестивалі, літ. премії, акції [212]
Вірую... [17]
На релігійну тематику
Постаті [27]
Про поетів, прозаїків, історичні постаті...
Зі святом! [153]
Вітаємо зі святами
Історія, етнографія [28]
Статті на історичну тематику
Куточок читача, глядача і слухача [21]
Що варто прочитати, переглянути відео, послухати...
Куточок споживача [76]
Корисні поради, рекомендації
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Опитування для Вас
Свій День народження ...
Всего ответов: 464

Нова сторінка поезії Сергія Руденко

Перейти/повернутися до головної сторінки віршів Сергія Руденко

Перейти/повернутися до обговорення віршів С.Руденко на форумі

Сергій Руденко, народився 1964 року в місті Новоград-Волинський, Житомирської
області.

Його вірші - мов пісня, линуть до наших душ:

***

За селом зелений гай
Сонно затихає.
Темна ніч за небокрай
Сонечко ховає.

Припиняють шепіт свій
Колоски у полі,
І туманів сивий рій
Простелився долі.

Стих в саду пташиний спів
Аж до сходу сонця.
Котик-мурчик засопів
Тихо край віконця.

Спи і ти, моє маля,
Спи, моє серденько.
Засинає вся земля...
Спи, вже ніч близенько.

***

Мабуть ми щось таки забули
У цій гонитві за життями...
Недодивились, недочули
У намаганні до нестями
Перекричати розпач власний
За все, що так і не збулось.
Себе жалієм: «Я – нещасний...
А винуватий в цьому «хтось».

І роззирнувшись хижим оком
Волієм крайнього знайти
«Ми знаєм все, бо ми – пророки!
А от вони, вони – кати!»
І так, і сяк словами блудим,
По бездоріжжю, навмання...
Ми знаєм все, тому всіх судим
З печери власного знання.

Ну що ж... Беріть хрести, пророки,
Кривавий піт зітрем з лиця,
І до Голгофи мірять кроки
В тернових, нелегких вінцях.

Хто перший з вас на шлях цей стане,
Самотній шлях болючих ран???
……………………………….
Лежать «пророки» по диванах,
І дивляться в телеекран.

Розділ новин: Новини та статті - культура | Опубліковано: virchi



Коментарів: 0

ComForm">
avatar

Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на сторінці "НАШ ТОП ++"
 

     
  Хостинг від uCoz