| Перейти/повернутися до головної сторінки віршів Сергія Руденко Перейти/повернутися до обговорення віршів С.Руденко на форумі  Сергій Руденко, народився 1964 року в місті Новоград-Волинський, Житомирської
області. Його вірші - мов пісня, линуть до наших душ: *** За селом зелений гай
Сонно затихає.
Темна ніч за небокрай
Сонечко ховає. Припиняють шепіт свій
Колоски у полі,
І туманів сивий рій
Простелився долі. Стих в саду пташиний спів
Аж до сходу сонця.
Котик-мурчик засопів
Тихо край віконця. Спи і ти, моє маля,
Спи, моє серденько.
Засинає вся земля...
Спи, вже ніч близенько. *** Мабуть ми щось таки забули
У цій гонитві за життями...
Недодивились, недочули
У намаганні до нестями
Перекричати розпач власний
За все, що так і не збулось.
Себе жалієм: «Я – нещасний...
А винуватий в цьому «хтось». І роззирнувшись хижим оком
Волієм крайнього знайти
«Ми знаєм все, бо ми – пророки!
А от вони, вони – кати!»
І так, і сяк словами блудим,
По бездоріжжю, навмання...
Ми знаєм все, тому всіх судим
З печери власного знання. Ну що ж... Беріть хрести, пророки,
Кривавий піт зітрем з лиця,
І до Голгофи мірять кроки
В тернових, нелегких вінцях. Хто перший з вас на шлях цей стане,
Самотній шлях болючих ран???
……………………………….
Лежать «пророки» по диванах,
І дивляться в телеекран.
| 
