Перейти до головної сторінки поезії Н.Горик
Поетичний форум Ніни Горик
Горик Ніна Петрівна народилася 7 вересня 1957 року в мальовничому селі Забужжі Любомльського району Волинської області.
Про поетичні витоки і свої душевні почуття Ніна Петрівна говорить:
«Якби мене хто запитав, як я потрапила в письменники, то найімовірніше було б відповісти: випливла на «Хвилях Світязя». І це не просто образний вислів. Справді, коли я була ще школяркою, то найбільш трепетні хвилини переживала тоді, як переступала поріг редакції Любомльської районки. Раз на місяць там відбувались зібрання літстудії «Хвилі Світязя»…
"Пам’ятаю сільські пейзажі рідного Забужжя і батьківську хату за греблею, яку з обох боків обступила лепеха. Люблю спостерігати за ростом усього живого – трави у лузі, рослин на городі та в полі…. Безмірно вдячна Всевишньому за те, що відчиняє мені двері до тайни. Хтось назвав її Поезією".
У 1990 році з'явилася друком її перша збірка поезій «Волинь моя, воле...»
З 1995 року Ніна Горик — член Національної Спілки письменників України.
Про себе Н. Горик каже: «Не знаю чого в мені більше – письменниці чи педагога? А врешті, забуваю замислюватись над земними мірами і …віршую, чи то пак, віншую Слово. Воно є моїм фахом, смислом життя і посередником між душею і Всесвітом, і райдугою, що з’єднує серця.»
У 2006 році Ніна Горик очолила Волинську облорганізацію Національної спілки письменників України (ВОО НСПУ).
А у шухлядах лежать нові вірші, чекають свого часу… Ніна Горик живе творчістю і має надію, що велика й солодка письменницька праця визріє у нові твори...
***
Лиш тобі повідаю одному, -
Більш ні з ким про те не говори, -
Я живу у небі осяйному,
Світ зелений люблячи згори.
Що життя не розумію – плітки,
Знаю його примхи до кінця:
Я щодня вертаюся до клітки,
До будення – тихого ловця.
Але небо і тоді присутнє.
Лиш душі висоти голубі
Відкривають істинне і сутнє
У житті людей і у собі.
Знов затвори скреготять злобливо.
Хай вони потішаться, нехай, -
Птиця я
усім замкам на диво.
Ти мене у небі почекай.
