Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Чт, 17/10/19, 22:16
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Логін:
Пароль:
Розділи новин
Ні - війні! Нет - войне! [45]
Вірую... [20]
Зі святом! [142]
Допомога [48]
Відвідувачі [42]
Сьогодення [659]
Благі справи [51]
Технічні питання [32]
Конкурси, огляди [130]
У поетичних спілках [50]
Новини: поезія, проза [196]
Шевченківські читання [10]
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Twitter, Тел.: 068-083-95-79
    E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru

Опитування для Вас
Де Ви працюєте?
Всего ответов: 636
ІНФОРМАТИВНЕ
Календар новин:      

«  Червень 2008  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

загрузка...

Друзі! Запрошую Вас долучитися до створення новин про життя у поетичних спілках,
події літературного життя України та Світу.
Лінк для додавання новин у рубрику:
"Сьогодення" "У поетичних спілках"
 

 

 

 
Свято в Улючі над Сяном
Свято в Улючі над Сяном

Свято в Улючі, над СЯНОМ

    7 червня в Улючі над Сяном вже 19 раз злетілися щоб зустрітись, по спілкувати з собою, поклонитися і помолитися за жертви ганебної Акції Вісла всі ті, яки любов’ю дарять своїх предків, своє рідне село, свою землю, тобто, своє рідне Надсяння. Давня доля розкинула нас по польській землі, по всіх її окраях, щоб нам злетітися до рідного гнізда було далеко і не легко. Колись, зараз після викененя з рідних земель застрашували наших батьків усім , що родило думку вертати на своє. У багатьох з нас той страх і нині живий. Може й тому у цьому році не було нас багато. Лиш як говорили священики, не завжди в кількості сила.

7 червня в Улючі над Сяном вже 19 раз злетілися щоб зустрітись, по спілкувати з собою, поклонитися і помолитися за жертви ганебної Акції Вісла
    Приїхали, або прийшли ті, яким не був байдужій заклик в „Нашому Слові” пана Ярослава Холявки , головного, і гріхом не буде коли скажу, єдиного і найбільш заангажованого в те, щоб З’їзд Улючан відбувся і все було як треба. Як сказав пан Ярослав, колись організаційний комітет нараховував більше десяти членів. Де яки з них відійшли у вічність, інших зупинили в хаті родинні обов’язки або обставини. Нині в більшості , як то говорить пан Ярослав все „на його голові”.

Молитва за жертви ганебної Акції Вісла

    У цьому році відзначення „улюцкого свята” розпочалося від молитов біля могили п’ятеро Стрільців УПА , які впали
у бою за НАШЕ Я на рідних, батьківських землях біля Грушівки, села, яке граничить з Улючом. Ця могила знаходиться в лісі, десь біля 2 кілометрів від дороги, яка лучить згадані села . Пан Шуль, який є родом з Грушівки, з родиною упорядкував могилу, приготовив і поставив залізний хрест в місце, де колись стояв дерев’яний, якого знищив час і вороги нашої пам’яті . При могилі молився за душі вбитих яких тіла тут похоронені отець Кондро Іреней, греко-католицький священик з Гломчи разом з прибулими мирянами, який опісля молитов посвятив згадану могилу і ново поставлений хрест. Приєдную знімку всіх присутніх біля могили . Біля могили всім присутнім сказав свого вірша про долю повстанців пан Шуль.
Заходи щодо вшанування памяті жертв Акції Вісла

     На хресті є дошка, на якій є псевдоніми вбитих стрільців з сотні Громенка. Слід згадати, що разом з нами молився товариш погиблих, стрілець о псевдонімі Вільха, якому нині вже 82 роки. Вище згаданий відсидів в польських тюрмах майже 10 років.
    Наближується година 14. Всі ідемо до каплички в Грушівці, щоб помолитися за всіх замучених і вбитих синів і дочок тої землі . Тут разом молилися священики Іван Антонович і Антін Ярий з православної церкви і згаданий вже отець Іреней Кондро, а спів біля каплички підтримувала своїм чудовим голосом пані Марянна Яра, яка є диригентом церковного хору в Сяноці. Також приєдную знімку з місця молитви . Чергова точка спільних молитов, це площа в Улючі, на якій стояла нова церква, побудована на початку минулого століття а яку розібрали і знищили поляки опісля ІІ Світової Війни, коли нас було викинуто з рідних земель. Тут також разом молилися священики і вірні обох наших церков. На закінчення молитов на площі розібраної церкви дуже гарно про поєднання між людьми, між НАШІМИ ЦЕРКВАМИ сказав отець Іван Антонович . Дальше цю саму думку підтримав і розвинув отець Іреней Кондро, який в своїх словах нав’язав до родини, де також бувають непорозуміння і нерозуміння один одного. Лиш це не перекреслює родини, в якій пливе ця сама кров. Так і ми, греко католики і православні нашого народу , хоч не завжди в нас одна точка зору на цю саму справу, нам треба бути разом, бо ми діти Єдиного Бога і спадкоємцями ЄДИНОЇ ХРИСТОВОЇ ВІРИ, яку засіяв на усіх НАШІХ ЗЕМЛЯХ князь цілої Русі – України, святий Володимир Великий. Також і з цієї площі приєдную знімку з усіма присутніми.
    · Після згаданих молитов всі ми громадно прийшли над Сян, де і в минулих роках зустрічалися. Тут треба подякувати за упорядкування і приготування площі щоб міг відбувався пікнік при вогнищі, панам Владкові і Адамові Мільчановським, синам Софії і Йосифа (Юзка Томашувого). Горів вогонь. Люди пекли на ньому ковбасу. При столі сиділи НАШІ СВЯЩЕНИКИ – католицький і православні, і ділилися своїми думками і спостереженнями. Біля них організатори нинішнього Свята. Як мило було бачити, коли ми всі тут як родина. Дай Боже, щоб так було завжди і всюди де кинула нас доля Акції Вісла. Щоб ми всі знаходили все те, що нас поєднує а не те, що ділить. При вогнищі стояли і сиділи люди, співали народні наші пісні, в яких линяла думка про наше минуле, далеке і близьке. Можна було почути від тих, які пам’ятають, про долю Улюча з мирних міжвоєнних років. З часом в групках одні одним говорили про роки війни, а особливо про рік 1946, коли то на Свято Вознесіння Господнього горів Улюч. Можна було також почути про час нашого виселення у 1947 році. Про все це згадували живі свідки нашої історії. Слухаймо їх, а почуте несімо в майбуття, передаваймо своїм синам і внукам хай знають про нашу гірку долю.
    В неділю, 8 червня на улюцкій горі Дубник перед полуднем зійшлися улючими і їх нащадки та гості з околишніх місцевостей, щоб взяти участь в Святій Літургії, яку біля старої дерев’яної церкви Вознесіння Господнього відслужили священики греко-католицької церкви. Це було велике СВЯТО. Біля церкви при тимчасовому пристолі стоять хлопці. В їх руках хоругви, на яких вишиті наші святі – свята княгиня Ольга і святий князь Володимир. Святі, завдяки яким прийшло християнство також і тут, в наше рідне Надсяння. При поставленому пристолі, пристроєному народними вишивками стає п’ятеро священиків і починає Службу Божу. Це були священики:
    О. д-р Мирон Михайлинин з Рюшева, о. декан Ярослав Вєнц з Мокрого, о . Андрій Журав з Команчі, отець Богдан Панчак з Любліна як настоятель Духовної семінарії зі своїми студентами – питомцями, які своїм гарним співом звеличали Святу Літургію і о. Іреней Кондро парох з Гломчи.
    На Святій Літургії був присутній один римо-католицький монах о. Адам. Після Святої Літургії відбулося посвячення води, якою священик кропив всіх присутніх. Напевно після ІІ Світової Війни в Улючі Службу Божу не правило ще стільки священиків. За їх присутність і спільну молитву дякував всім о. Іреней. О. Іреней дякував також всім мирянам , які прибули на гору Дубник з околишніх сіл і містечок, щоб спільно молитися і звеличати улюцке свято. Особливу подяку передав панству Холявкам і панству Шулям за їх труд при порядкуванні площ, де відбувалися молитви і за зорганізування всього, що необхідне, щоб всі могли гідно відзначити З’їзд Улючан. Дозвольте і мені приєднатися до тих подяк усім вище згаданим.

7 червня в Улючі над Сяном вже 19 раз злетілися щоб зустрітись, по спілкувати з собою, поклонитися і помолитися за жертви ганебної Акції Вісла
    Нині дозволю собі скласти щиру подяку всім священикам , православним і греко-католицьким, які очолювали молитви на улюцкіх землях. Думаю, що це буде подяка від всіх кому дороге НАШЕ РІДНЕ. Нині теж, як отець Іреней , від імені всіх улючан запрошую на черговий, вже ювілейний - 20 Зїзд Улючан у 2009році. Дорогі друзі, приїжджайте! Хай світ бачить друзі і вороги, що МИ Є, що ми не забуваємо свого.

    З повагою Василь Шляхтич

Категорія: Сьогодення | Переглядів: 1421 | Додали: Szlachtycz

Коментарів: 0

avatar

загрузка...

ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")



             Украина онлайн
  Хостинг від uCoz