7 червня в Улючі над Сяном вже
19 раз злетілися щоб зустрітись, по спілкувати з собою, поклонитися і
помолитися за жертви ганебної Акції Вісла всі ті, яки любов’ю дарять
своїх предків, своє рідне село, свою землю, тобто, своє рідне Надсяння. Давня доля розкинула нас по польськійземлі, по всіх її окраях, щоб нам злетітися до рідного гнізда було далеко і не легко. Колись, зараз після викененя з ріднихземель застрашували наших батьків усім , що родило думку вертати на своє. У багатьох з нас той страх і нині живий. Може й тому у цьому роціне було нас багато.Лиш як говорили священики, не завжди в кількості сила.
Приїхали, або прийшли ті, яким не був байдужій заклик в „Нашому Слові”
пана Ярослава Холявки , головного, і гріхом не буде коли скажу, єдиного
і найбільш заангажованого вте, щобЗ’їздУлючан відбувся і все було як
треба. Як сказав пан Ярослав, колись організаційний комітет нараховував
більше десяти членів. Де яки з них відійшли у вічність, інших зупинили
в хаті родинні обов’язки або обставини. Нині в більшості , як то говорить пан Ярослав все „на йогоголові”.
У цьому році відзначення „улюцкого свята” розпочалося від молитов біля могили п’ятеро Стрільців УПА , які впалиу бою за НАШЕЯ на
рідних, батьківських землях біля Грушівки, села, яке граничить з
Улючом. Ця могила знаходиться в лісі, десь біля 2 кілометрів від
дороги, яка лучить згадані села . Пан Шуль, який є родом з Грушівки, з
родиною упорядкував могилу, приготовив і поставив залізний хрест в
місце, де колись стояв дерев’яний, якого знищив час і вороги нашої
пам’яті . При могилі молився за душі вбитих яких тілатут похороненіотець
Кондро Іреней, греко-католицький священик з Гломчи разом з прибулими
мирянами, який опісля молитов посвятив згадану могилу і ново
поставлений хрест. Приєдную знімку всіх присутніх біля могили . Біля
могили всім присутнім сказав свого віршапро долю повстанців пан Шуль.
На хресті є дошка, на якій є псевдонімивбитих
стрільців з сотні Громенка. Слід згадати, що разом з нами молився
товариш погиблих, стрілець о псевдонімі Вільха, якому нині вже 82 роки. Вище згаданий відсидів в польськихтюрмахмайже 10 років. Наближується година 14. Всі ідемо до капличкив Грушівці, щоб помолитися за всіх замучених і вбитих синів і дочок тої землі . Тутразом молилися священики Іван Антонович і Антін Ярий зправославної
церкви і згаданий вже отець Іреней Кондро, а спів біля каплички
підтримувала своїм чудовим голосом пані Марянна Яра, яка є диригентомцерковного хору в Сяноці. Також приєдную знімку змісця
молитви . Чергова точка спільних молитов, це площа в Улючі, на якій
стояла нова церква, побудована на початку минулого століттяа яку розібрали і знищили поляки опісля ІІ Світової Війни, коли нас було викинуто з рідних земель. Тут також разом молилися священики і вірні обох наших церков.
На закінчення молитов на площі розібраної церкви дуже гарно про
поєднання між людьми, між НАШІМИ ЦЕРКВАМИ сказав отець Іван Антонович .
Дальше цю саму думку підтримав і розвинув отець Іреней Кондро, який в
своїх словах нав’язав до родини, де також бувають непорозуміння і
нерозуміння один одного. Лиш це не перекреслює родини, в якій пливе ця
сама кров. Так і ми, греко
католики і православні нашого народу , хоч не завжди в нас одна точка
зору на цю саму справу, нам треба бути разом, бо ми діти Єдиного Бога і
спадкоємцями ЄДИНОЇ ХРИСТОВОЇ ВІРИ, яку засіяв на усіх НАШІХ ЗЕМЛЯХ
князь цілої Русі – України, святий Володимир Великий. Також і з цієї
площі приєдную знімку з усіма присутніми. ·Після згаданих молитов всі ми громадно прийшли над Сян, де і в минулих роках зустрічалися.
Тут треба подякувати за упорядкування і приготування площі щоб міг
відбувався пікнік при вогнищі, панам Владкові і АдамовіМільчановським, синам Софії і Йосифа (Юзка Томашувого).Горів вогонь. Люди пекли на ньому ковбасу. При столі сиділи НАШІ СВЯЩЕНИКИ – католицький і православні,і ділилися своїми думками і спостереженнями. Біля них організатори нинішнього Свята. Як мило було бачити, коли ми всі тут як родина. Дай
Боже, щоб так було завжди і всюди де кинула нас доля Акції Вісла. Щоб
ми всі знаходили все те, що нас поєднує а не те, що ділить.При вогнищі стояли і сиділи люди, співали народні наші пісні, в яких линяла думка про наше минуле, далеке і близьке. Можна було почутивід тих, які пам’ятають, про долю Улючаз мирних міжвоєннихроків.
З часом в групках одні одним говорили про роки війни, а особливо про
рік 1946, коли то на Свято Вознесіння Господнього горів Улюч.Можна було також почути про час нашого виселенняу 1947 році. Про все це згадували живі
свідки нашої історії. Слухаймо їх, а почуте несімо в майбуття,
передаваймо своїм синам і внукам хай знають про нашу гірку долю.
В неділю, 8 червня на улюцкій горі Дубник перед полуднем зійшлися
улючими і їх нащадки та гості з околишніх місцевостей, щоб взяти участь
в Святій Літургії, яку біля старої дерев’яної церкви Вознесіння
Господнього відслужили священики греко-католицької церкви. Це було
велике СВЯТО. Біля церкви при тимчасовому пристолі стоять хлопці.В їх руках
хоругви, на яких вишиті наші святі – свята княгиня Ольга і святий князь
Володимир. Святі, завдяки яким прийшло християнство також і тут, в наше
рідне Надсяння. Припоставленомупристолі, пристроєномународними вишивками стає п’ятеро священиків і починає Службу Божу. Це були священики:
О. д-р Мирон Михайлинин з Рюшева, о. декан Ярослав Вєнц з Мокрого, о .
Андрій Журав з Команчі, отець Богдан Панчак з Любліна як настоятель
Духовної семінарії зі своїми студентами – питомцями,які своїм гарним співом звеличали Святу Літургію і о. Іреней Кондро парох з Гломчи. На Святій Літургії був присутній один римо-католицький монахо.
Адам. Після Святої Літургії відбулося посвячення води, якою священик
кропив всіх присутніх. Напевно після ІІ Світової Війни в Улючі Службу Божу не правило ще стільки священиків. За їх присутність і спільну молитву дякував всім о. Іреней. О. Іреней дякував також всім мирянам , які прибулина гору Дубник з околишніх сіл і містечок,щоб спільно молитися і звеличати улюцке свято. Особливуподяку передав панству Холявкам і панству Шулям за їх труд при порядкуванні площ, де відбувалися молитви і за зорганізування всього, що необхідне,щоб всі могли гідно відзначити З’їзд Улючан. Дозвольте і мені приєднатися до тих подяк усім вище згаданим.
Нині дозволю собі скласти щиру подяку всім священикам , православним і греко-католицьким, які очолювали молитви на улюцкіх землях.Думаю, що це буде подяка від всіх кому дороге НАШЕ РІДНЕ. Нині теж, як отець Іреней , від імені всіх улючан запрошую на черговий, вже ювілейний - 20Зїзд Улючан у 2009році. Дорогі друзі, приїжджайте! Хай світ бачить друзі і вороги, що МИ Є, що ми не забуваємо свого.
