Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Пт, 22.11.2024, 23:41
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Розділи новин
Новини та статті - культура [347]
Поезія, література, проза, музика, мистецтво
Новини та статті: суспільство, політика [806]
Не пов'язане з л-рою та поезією
Усе навколо нашого поетичного сайту [127]
Поради новим користувачам, оголошення, акції, тощо
Літературні конкурси, фестивалі, літ. премії, акції [215]
Вірую... [17]
На релігійну тематику
Постаті [27]
Про поетів, прозаїків, історичні постаті...
Зі святом! [154]
Вітаємо зі святами
Історія, етнографія [29]
Статті на історичну тематику
Куточок читача, глядача і слухача [28]
Що варто прочитати, переглянути відео, послухати...
Куточок споживача [97]
Корисні поради, рекомендації
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Опитування для Вас
Чи є у Вашому н.п. поетична спілка, клуб?
Всего ответов: 342

Нові сторінки поезії: Бондаренко Андрій, Rebantrop, Маслова Марія, Erebos Darkness

       Протягом 15 червня – 24 липня на сайті «Анумо знову віршувать!» відкрито 4 поетичні сторінки:


     Erebos Darkness (Вірші почав друкувати на сайті ще у квітні. Адреса сторінки - http://virchi.pp.net.ua/publ/170 ) народився 27 листопада 1987 року у місті Рівне. Багато подорожує, цікавиться музикою, кіно, книгами, громадською діяльністю, історією, психологією, філософією, спілкуванням (реальним та віртуальним). Має багато знайомих і мало друзів. Любить перебувати у компанії друзів, хоча самотність переносити вміє теж непогано.


До 8 березня

Сонце зігріє землю холодну,
Сонце розпустить проміння своє,
Сонце освітить і темну безодню,
Сонце весняне - то серце Твоє! :-))

    Маслова Марія (логін на сайті - RedPeony), адреса сторінки - http://virchi.pp.net.ua/publ/172), народилась у селищі Сокоч Єлізовського району Камчатської області у 1990 році.  У 1992 році разом з родиною переїхала на Україну. До 2000 року жила в Мелітополі, потім переїхала до Харкова. Навчалась у Харківській гімназії №6 та закінчила ліцей "Професіонал".


Зараз такий вільний час!
І писати можна все, що заманеться,
І читати те, що заборонено було.
Кожен сам вирішує для себе
Що йому у цьому світі треба.
Щастя вже настало, так, воно прийшло!
Побороли, бо боролися, і навіть самих себе
Ми здолали, повернулися назад.
Може, зараз все вже буде так, як треба?
Треба починати жити нам?
Біль гіркий, що в спадщину дістався –
Сором мій за їхню вічну слабкість.
За країну, чия доля не була проста,
За країну ту, що знову молода.
Україно, доля надала
Тобі новий шанс – ти знову молода.
Скористайся ним, прошу тебе, будь ласка.
Квітни, виростай і розвивайся!
Україно, ти така чудова!
Ти велична, різна і духовна,
Мудра, гідна і несамовита.
Духом боротьби ти оповита.
Ця земля плодюча, береги Дніпрові.
Простір цей безцінний, сповнений любові!
Скільки поколінь,а знову надихає,
Променем світанку у віконце сяє.
Україно, завжди залишайся сильна.
Знову молодая і, нарешті, вільна!

 
    Rebantrop (http://virchi.pp.net.ua/publ/173) народився 20 квітня 1987 року в місті Житомирі.З 1993-1995 навчався в школі № 28 міста Житомира. У 2004 році поступив до Харківського авіаційного інституту, відучившись один рік перевівся в Житомирський військовий інститут радіоелектроніки, де навчається за фахом електротехніка.

 

Старість

 

Ось вітерець дмухнув
Зірвавши жовте листя,
І закружлялись у танку
Барвистого намиста,
Літа мої, що втрачені давно,
Які мені вже більш не повернути
І скоро буду я забутий
Лежати у землі,
Під білим полотном
І не побачу більш весни
Яка мене так зігрівала
Давала сил покохати,
Безцінно прожите життя.

 
    Бондаренко Андрій Борисович (логін на сайті - bondik, адреса сторінки  - http://virchi.pp.net.ua/publ/175 ) народився 28 листопада 1983 року у селищі Чепічанка (Пермський Край, Росія). Вірші почав складати у 16 років. Пише головним чином російською, але й українську солов'їну намагається не забувати. Зараз працює у металургійній галузі.

 

Я бачив Вас одного разу,
Лишень одну коротку мить…
Нам завжди бракувало часу,
Наш вік завжди кудись летить.

Серед юрби, що поспішала
В безвісну прірву марноти,
Ви мовчки небо споглядали,
Ви посміхнулися мені…

Яснії очі – ніжний промінь,
Вуста із подихом весни
І ніби стих набридлий гомін
І ніби янголи зійшли!..

Та я не зміг, не зупинився,
Помчав, бо справи, гроші, дім,
Хвилюючись не запізнитись
Я долю якось загубив.

Життя. Що може бути краще?..
Що цікавіше за життя?
Ан, ні! Ми все шукаєм щастя!
Ми біжимо у майбуття.

І вже коли немає сили
Поворухнутись, щось зробить,
Безглуздість свою розумієм,
Але не повернути мить!

 

Мій рідний край...

 

Мій рідний край, моє життя,
Берези, клени, чисті ріки,
Безмежна, первісна краса,
Я не забуду це вовіки.

Я не забуду синє небо,
Шляхи квітучії, поля
І українські добрі села,
Де чутно співи солов`я.

Я так люблю тебе, Країно!
Держава мужніх козаків.
Ти на руках своїх зростила
Великих, доблісних синів.

Віддала світові в скарбницю
Чудові твори і пісні
І золотавую пшеницю,
Що в полі віяли вітри.

І де б не їздив я по світу,
Де б я не був, що не робив,
З собою в серці я нестиму
Твоїй землі чарівний спів.

Твої безмежниї простори
Назавжди житимуть зі мной,
Всі ці ліси, степи і гори --
Це моя першая любов.

 
Розділ новин: Новини та статті - культура | Опубліковано: virchi



Коментарів: 0

ComForm">
avatar

Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на сторінці "НАШ ТОП ++"
 

     
  Хостинг від uCoz