У 2003 році за прихильністю тодішньої Пані Президент міста Зелена Гора - Божени Ронович, греко-католицька парафія одержала від міста будинок по бувшій винарні щоб адаптувати його
на наш Храм Божій. Завдяки старанням отця митрата Юліяна Гойняка –
зелено гірського пароха і величезної праці майже всіх парафіянмрії і надії здійснилися. Під керуванням Івана Головяка, парафіяни перепрацювали тут тисячі годин. Серед них найбільше праці вклали Ярослав Адам, Іван Карлик, Петро Чухта, Фелікс Булат і покійний Василь Прибитень. ВисокопреосвященнийКир Іван (Мартиняк) як Митрополит Перемисько – Варшавської Архиєпархії і Преосвященний Кир Володимир (Ющак), як ординарій Вроцлавсько – Гданської Єпархіїв
спів служінні більше двох десяток священиків наших, греко - католицких
і присутності кількох священиків римо католицьких та одного
православного - пароха православної церкви у Зеленій Горі о. Андрія Дудри і священика євангелитської спільноти посвятилиХрам Божійпід Покровом Пресвятої Богородиці при вулиці Бодуена 1а в Зеленій Горі.Проф. Д-р Микола Чубатий у своїй книжці УКРАЇНСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА виданій у 1946 році пише:
Велика подія і радість у Зеленій Горі. У суботу 11 жовтня 2008 року
Зелена Гора збагатіла о ще один Храм Божій. Крім римо католиків,
православних і євангелістів від того днятакож греко-католики міста і околишніх сіл мають
свій храм, свою, посвячену вже церкву. Може варто повернути на мить до
живої ще нашої історії. Історії писаної сльозами і глибокою вірою наших
батьків. Через перших десять років наші люди, яких кинула на цю землю в
час акції „ВІСЛА” тодішня влада Польщі тайком вимолювали в Єдиного Бога
краще завтра для наших страждальних Церкви і народу. Віра наших батьків
і дідів була сильна і не перекупна. Хоч поодинокі діти нашого колись
руського, нині українськогонароду поміняли її
на таку віру, з якою легше жити. Ті, які залишились при вірі предків
ніколи не тратили надії на те, що прийде час, коли знову молитися
будуть рідним словом в СВОЙОМУ ХРАМІ БОЖОМУ. Требабуло
ждати 61 рік на це СВЯТО. Треба згадати, що від 1956 року в Зеленій
Горі наш греко-католицький священик править першу Службу Божу в римо
католицькому костелі. Народ молився зі сльозами в очах. З того часу, через більше п’ятдесятироків наші люди молитися в чужих святинях. До своїх вертати тільки
в думках і молитвах. Наші люди з Лемківщини і Надсяння, бо таких на
Зеленогірщині більшість, ніколи не тратили надії на те, що колись
будуть мати свою святиню. І СТАЛОСЯ!!!
„Церковну юрисдикцію над колоністами - римо католиками, порозкиданими по цілій західній Українімали від кінця ХІІ стол. любуські єпископи на Шлезьку.” Нині українські єпископи мають юрисдикцію над усіма греко-католиками у Польщі, а встолиціЛюбузької
Землі – Зеленій Горіпосвячують церкву тим, яких було насильно викинуто
з рідної Лемківщини і Надсяння , щоб колонізувати ними Любузьку Землю.
Храм заповнився. Не всім вистачило місця у святині, бо нині разом з нами у той величавий і радісний день молилися гості з околишніх парафіяльних спільнот.Участь в Службі Божій брала згадана вище, бувшаПані Президент -Божена
Ронович зі своїм чоловіком. Обєднання Українців у Польщі очолювала Пані
Стефанія Яворницька, а Консульство України у Польщі - почесний її консулГенрик Колодій зі Щеціна з дружиною. Красу НАШОЇСлужби
Божої збагачував спів хору з Перемишля під орудою Пана Ярослава
Вуйціка. Подячні слова за присутність і вспільні молитви склав усім
парох ново посвяченої церкви отець митратЮліян Гойняк. У своїхдоповідях про гірке минуле
нашої церкви і народу сказали наші Преосвященні Владики – Кир Іван і
Кир Володимир . Зараз, опісля закінчення Святої Літургії відспівано МНОГОЛІТТЯ, а отець
митрат запросив всіх присутніх на почастунок, який приготовили Пані -
парафіянки з Сестрицтва Святої Ольги, яке діє при зелено гірській
парафії. Приєдную знімки з нашого святкування, які зробив Петро Тарбай . На одній зі знимок я зі своєю улюбленою внучкою- Ганусею.
