В Лозівському краєзнавчому музеї відкрито першу персональну виставку
молодого скульптора Олега Кузуба. Увазі глядачів представлено
взагалі-то порівняно небагато робіт – лише 31. Але яких! Їх, мабуть,
неможливо назвати класичними. «Класикою» можна вважати хіба що дві
голови: голова немолодої вже жінки у якомусь середньовічному капелюшку
і голова… ні, назвати її точним відтворенням анатомічної частини людини
неправильно. Це – почуття. Трохи підняте догори обличчя, прикриті очі,
солодко-втішний вираз губ – насолода, екстаз!
Інші
роботи – теж вираз почуттів. Туга, безвихідь, душевний підйом,
веселість, легкий гумор і сарказм… Немає, мабуть, тільки одного –
байдужості. Всі скульптури (і назви до них) мають відтінок іронії над
собою і над навколишнім світом. Крім того, напевне, кожний із глядачів
знайде в них і глибокий філософський зміст. Ось фігура людини,
розіп’ятої на верху якогось скляного куба – безвихідь, хоч на стіну
лізь! Або «дарунок королю мисливців» - царівна-жаба, пронизана стрілою.
Матрос, в руках якого немає музичного інструменту, але всім зрозуміло,
що він грає: музика вічна! Зелена нудьга – така, що навіть русалка
нарізана, мов оселедець, а поряд – пляшка з горілкою та кружальця
лимону на погризеній таці…
Описувати це – справа невдячна, адже у кожної людини – свої очі,
порівняння, відчуття, асоціації. А тому – краще прийти і побачити. І,
точно, ніхто не залишиться байдужим. Комусь – сподобається і він навіть
побажає купити якусь фігурку. Інший, можливо не зрозуміє і не сприйме.
Таких, сподіваюся, буде все ж менше, бо, незважаючи на деяку
епатажність у показі почуттів, всі скульптури несуть тепло і хороший
настрій.
В них є душа, якої так не вистачає нашому відбудованому після війни
місту. Начебто, і вулиці світлі та зелені, і будинки ще не дуже
обшарпані, і парки з клумбами є, а в них – фонтани. Але, якщо добре
подумати, то й подивитися ні на що, і гостям майже нічого показати.
Недаремно, мабуть, дехто з перших відвідувачів виставки, побачивши ці
витвори мистецтва, згадав про знаменитий київський будинок з химерами,
а дехто – про парки скульптур в інших містах України. Як би збагатилася
Лозова, отримавши своє неповторне обличчя! Безперечно, роботи Олега,
вже не малі форми, а справжні монументальні скульптури, стали б окрасою
і гордістю міста.
В Лозівському краєзнавчому музеї відкрито першу персональну виставку
молодого скульптора Олега Кузуба. Увазі глядачів представлено
взагалі-то порівняно небагато робіт – лише 31. Але яких! Їх, мабуть,
неможливо назвати класичними. «Класикою» можна вважати хіба що дві
голови: голова немолодої вже жінки у якомусь середньовічному капелюшку
і голова… ні, назвати її точним відтворенням анатомічної частини людини
неправильно. Це – почуття. Трохи підняте догори обличчя, прикриті очі,
солодко-втішний вираз губ – насолода, екстаз! 
