"Виставка молодого скульптора Олега Кузуба" розділу "Сьогодення". Сайт української поезії та прози "Анумо знову віршувать!" -
розділ обраної поетичної новини
(Ваша допомога сайту - хоча б раз на день переходити по ланкам (ссылкам) комерційних рекламних блоків
Якщо Ваш аккаунт (за активність) буде перенесено до групи "ДРУЗІ", то цю рекламу Ви бачити не будете!)
ТУТ ПЛАТЯТЬ ГРОШІ (Webmoney - WMZ, WMR)
за прочитані на листи спонсорів або за відвідування інших
сайтів (в день можна отримати від 0,3$)
ПЕРЕВІРЕНО - 100%! ДЕТАЛЬНО - ТУТ!
За достовірність змісту рекламного блоку відповідальність несе
рекламодавець!
В Лозівському краєзнавчому музеї відкрито першу персональну виставку
молодого скульптора Олега Кузуба. Увазі глядачів представлено
взагалі-то порівняно небагато робіт – лише 31. Але яких! Їх, мабуть,
неможливо назвати класичними. «Класикою» можна вважати хіба що дві
голови: голова немолодої вже жінки у якомусь середньовічному капелюшку
і голова… ні, назвати її точним відтворенням анатомічної частини людини
неправильно. Це – почуття. Трохи підняте догори обличчя, прикриті очі,
солодко-втішний вираз губ – насолода, екстаз!
Інші
роботи – теж вираз почуттів. Туга, безвихідь, душевний підйом,
веселість, легкий гумор і сарказм… Немає, мабуть, тільки одного –
байдужості. Всі скульптури (і назви до них) мають відтінок іронії над
собою і над навколишнім світом. Крім того, напевне, кожний із глядачів
знайде в них і глибокий філософський зміст. Ось фігура людини,
розіп’ятої на верху якогось скляного куба – безвихідь, хоч на стіну
лізь! Або «дарунок королю мисливців» - царівна-жаба, пронизана стрілою.
Матрос, в руках якого немає музичного інструменту, але всім зрозуміло,
що він грає: музика вічна! Зелена нудьга – така, що навіть русалка
нарізана, мов оселедець, а поряд – пляшка з горілкою та кружальця
лимону на погризеній таці…
Описувати це – справа невдячна, адже у кожної людини – свої очі,
порівняння, відчуття, асоціації. А тому – краще прийти і побачити. І,
точно, ніхто не залишиться байдужим. Комусь – сподобається і він навіть
побажає купити якусь фігурку. Інший, можливо не зрозуміє і не сприйме.
Таких, сподіваюся, буде все ж менше, бо, незважаючи на деяку
епатажність у показі почуттів, всі скульптури несуть тепло і хороший
настрій.
В них є душа, якої так не вистачає нашому відбудованому після війни
місту. Начебто, і вулиці світлі та зелені, і будинки ще не дуже
обшарпані, і парки з клумбами є, а в них – фонтани. Але, якщо добре
подумати, то й подивитися ні на що, і гостям майже нічого показати.
Недаремно, мабуть, дехто з перших відвідувачів виставки, побачивши ці
витвори мистецтва, згадав про знаменитий київський будинок з химерами,
а дехто – про парки скульптур в інших містах України. Як би збагатилася
Лозова, отримавши своє неповторне обличчя! Безперечно, роботи Олега,
вже не малі форми, а справжні монументальні скульптури, стали б окрасою
і гордістю міста.
В Лозівському краєзнавчому музеї відкрито першу персональну виставку
молодого скульптора Олега Кузуба. Увазі глядачів представлено
взагалі-то порівняно небагато робіт – лише 31. Але яких! Їх, мабуть,
неможливо назвати класичними. «Класикою» можна вважати хіба що дві
голови: голова немолодої вже жінки у якомусь середньовічному капелюшку
і голова… ні, назвати її точним відтворенням анатомічної частини людини
неправильно. Це – почуття. Трохи підняте догори обличчя, прикриті очі,
солодко-втішний вираз губ – насолода, екстаз! 
