Щиросердечні вітання з нагоди Дня Соборності України від творчої інтелігенції Жовківщини!
Двадцяте століття залишило нам у спадок "кроваві" події минулого, які,
віддаляючись, дозволяють осмислити і взіти з собою великі уроки історичного досвіду боротьби
українства за свободу, незалежність, державність. До таких подій
належить 22 січня 1919 року - день ухвали Акту Злуки Української
Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. Цій даті
судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним
святом - Днем Соборності.
Саме того зимового дня в золотоверхому Києві під перегук дзвонів Святої
Софії було ухвалено рішення про об'єднання двох, розділених історичною
прірвою, гілок українського народу. В Універсалі Директорії УНР
наголошувалося: "Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали
кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна
Республіка".
Так, спираючись на заповітні мрії і широке волевиявлення обох частин
українства, враховуючи об'єктивні історичні, політичні, духовні, правові
аспекти цього тривалого й болісного процесу, постала єдина соборна
Українська держава.
Оцінюючи тоді цю важливу подію, відомий український політичний діяч і
публіцист Сергій Єфремов писав: "Того дня оформлено і затверджено акт
поєднання двох досі порізнених частин України. Розпанахане, од віків
переполовинене тіло національне зробило останній акт, щоб зростись не
тільки духом, бо це давно вже зроблено, а й у політичних формах".
Проте, як відомо, тоді українському народу не вдалося реалізувати свій
історичний шанс. У тих складних внутрішніх та зовнішньополітичних умовах
об'єднання завершити не вдалося. Україна залишалася бездержавною,
роз'єднаною етнічно, роздертою територіально, поневоленою національно.
Втрата державності знову перетворила соборність українських земель на
ідеал, невтілену мрію, одвічне бажання. На щастя, ті часи для України
вже минули. Твердо віримо, що назавжди.
Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну
мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він
став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної
консолідації, свідченням їх динамічної самоідентифікації, становлення
політичної нації.
Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні
десятиліття залишалась інтегральним чинником і чи не єдиним
неконтроверсійним положенням програмних цілей усіх течій
національно-визвольного руху.
Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі,
сприяв подоланню рудиментів федералізму в ментальності національної
політичної еліти.
Жива історія моєї України
Жива історія моєї України
Впродовж століть вливалася в життя..
Повільно піднімалася з руїни
І гартувалася із ворогом на змаг,
Щоби дістати волю для країни
І мати вільний і широкий шлях.
Впродовж віків історію держави
Творила нація в піснях і боротьбі,
І народилася у вогняній заграві
Священна ЗУНР, як доля на крилі,
Щоби у леті подолати злами,
Щоб з горя сліз не було на щоці.
І сколихнулися серця народу
Проти свавілля, голоду, терпінь,
Знедолені, піднялись за свободу
Під сяйвом синьо-жовтих прапорів.
У сонці правди, злагоди і злуки
Соборність України люд зустрів..
Соборна Україна – нині Незалежна,
Як квітка синьо-жовта розцвіла.
І не згубилася людська любов безмежна
До України неньки і її буття,
Що упродовж віків нам мрію дарувала
Й снагу іти до вільного життя.
Ось голуб миру! Ось свобода й воля,
Їх нам у дар сам Бог з небес віддав.
Єднаймось в дусі, щоби нашу долю
Ніхто й ніколи вже не роз’єднав.
Щоб на Соборну вільну Україну
Ніякий ворог більш не зазіхав.
Коли ж сніги впадуть навколо зимні,
А потім веснами – дощі, як кришталі..
В молитві станьмо разом всі під ними,
Із півдня на північ, із заходу на схід.
І біди вже не будуть нам страшними,
Бо Україна возз’єднається в красі.
