Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Ср, 18/09/19, 09:08
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Логін:
Пароль:
Розділи новин
Ні - війні! Нет - войне! [45]
Вірую... [20]
Зі святом! [140]
Допомога [48]
Відвідувачі [42]
Сьогодення [658]
Благі справи [50]
Технічні питання [32]
Конкурси, огляди [128]
У поетичних спілках [50]
Новини: поезія, проза [196]
Шевченківські читання [10]
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Twitter, Тел.: 068-083-95-79
    E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru

Опитування для Вас
Чи потрібен цей модуль
Всего ответов: 351
ІНФОРМАТИВНЕ
Календар новин:      

«  Вересень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

загрузка...

Друзі! Запрошую Вас долучитися до створення новин про життя у поетичних спілках,
події літературного життя України та Світу.
Лінк для додавання новин у рубрику:
"Сьогодення" "У поетичних спілках"
 

 

 

 
Літературна премія в галузі критики ім. О. І. Білецького оголошує прийом заявок
  Літературна премія в галузі критики ім.О.І.Білецького (заснована 1972 року, носить ім’я О.Білецького з 1986 р.) є премією Спілки письменників України та Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України і покликана сприяти розвитку української літературної критики, посиленню її активності в дослідженні й висвітленні сучасного літературного процесу, його тенденцій, явищ і постатей. Премія присуджується щорічно за кращі праці різних жанрів у галузі літературної критики, виключаючи збірки статей і монографії.

Пропозиції щодо присудження літературно-критичної премії вносять редакції (редколегії) літературних, літературознавчих газет і журналів, інтернет-видань та культурологічних і громадсько-політичних часописів і тижневиків, які мають постійні розділи або рубрики літературної критики. Редакції (редколегії) відбирають кандидатури номінантів на основі річного (від 1.Х. попереднього року до 1.Х. поточного року) доробку свого видання і подають клопотання до 15 жовтня  поточного року (разом із короткою довідкою-характеристикою критика та його доробку, зокрема за останній рік).

Журі премії  (Голова журі – академік НАН України  В.Г. Дончик) обговорює подані кандидатури і таємним голосуванням обирає переможця. Особі, якій присуджується Премія, вручається диплом та грошова винагорода. Вручення Премії відбувається (1.ХІ – день народження О.Білецького) в перші дні листопада почергово в Спілці письменників України та Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка НАНУ в присутності літературознавців, письменників, представників ЗМІ.

Переможець виголошує коротку доповідь з актуального, на його погляд, питання сучасного літературного процесу.

До складу журі літературно-критичної премії в кількості 9 чоловік  входять лише критики й літературознавці, відзначені премією ім.О.І.Білецького. Положення про літературну премію ім. О.І.Білецького, ухвали журі Премії затверджують Президія НСПУ та Вчена рада Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАНУ.

Адреса для подань: Шпиталь Анатолій Григорович, секретар журі Премії ім.О.І.Білецького, Інститут літератури імені Т.Шевченка НАН України, вул Грушевського, 4,  м.Київ, 01001.

artvertep.com

Білецький Олександр Іванович



Народився 21 жовтня (2 листопада) 1884 року в Казані в сім'ї агронома, ґрунтознавця Івана Івановича Білецького. Вчився спочатку в одній із казанських гімназій, а після переїзду батьків до Харкова — в харківській третій гімназії, яку закінчив 1902 року.

1907 закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету. Викладав у харківських гімназіях і в реальному училищі, одночасно навчався в аспірантурі. 1909–1912 роках жив у Санкт-Петербурзі, де готувався до складання магістерських іспитів.

Від 1912 року — приват-доцент Харківського університету (кафедра російської мови та літератури). Викладав у Київському університеті та інших вищих навчальних закладах. В 1918 році захистив магістерську дисертацію «Епізод з історії російського романтизму».

Від 1926 року співпрацював з Інститутом літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР.

1937 року Білецькому надано — без захисту дисертації, за сукупністю праць — учений ступінь доктора філологічних наук. 1939 року його обрано академіком АН УРСР, 1946 року — членом-кореспондентом АН СРСР, 1958 року — дійсним її членом.

В 1939–1941 роках і від 1944 року до кінця життя — директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР, очолював комітет українських славістів. В 1946–1948 роках — віце-президент Академії наук УРСР (кандидатуру Білецького на цю посаду запропонував Павло Тичина). В 1957–1961 роках — головний редактор журналу «Радянське літературознавство» (нині «Слово і час»).

1923 року опублікував працю «Старовинний театр в Росії», що містила широкі висновки-узагальнення. В 1924 році здійснив перший в українському літературознавстві синтетичний огляд літературного процесу в статті «Двадцять років нової української лірики». В 1925 році у статті «Проза взагалі і наша проза 1925 р.» ознайомив читачів з творчістю Петра Панча, Олександра Копиленка, Юрія Яновського, Івана Сенченка.

Низку статей Білецького присвячено розгляду української літератури в контексті розвитку світової літератури:

    «Шевченко і світова література» (1939),
    «Світове значення творчості Шевченка» (1951),
    «Світове значення творчості І. Франка» (1956),
    «Українська література серед інших літератур світу» (1958).

Білецькому належать праці з теорії художнього слова:

    «В майстерні художника слова» (1923),
    «До побудови теорії літературних стилів» (1931),
    «Проблема синтезу в літературознавстві» (1940),
    «Поетика драми» (1950).

Білецький є автором двох великих літературно-критичних нарисів:

    «Павло Тичина» (1957),
    «Творчість Максима Рильського» (1960),

а також цілого ряду розвідок присвячених життю та творчості українських (Тараса Шевченка, Івана Франка, Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ'яненка, Марка Вовчка та інших) та російських (Федора Достоєвського, Миколи Лєскова, Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Миколи Некрасова, Олександра Островського, Льва Толстого, Антона Чехова та інших) поетів та письменників.

Білецький досліджував спадщину Івана Вишенського, Григорія Сковороди та окремі літературні пам'ятки, зокрема «Слово о полку Ігоревім», працював над складанням підручників, програм та хрестоматій для вищих та середніх навчальних закладів.

Виступав також як драматург, написавши кілька п'єс для дітей (під псевдонімом Річард Победимський).[1] Йому ж належать псевдоніми «Анфім Іжев» і «Андрій Аскалон» під «стихопрозами» і оповіданням в журналі «Творчість» за 1919 рік (N 2 і 3).[2]

Вже після смерті Білецького в 1963 році вийшла його цікава розвідка «До питання про періодизацію історії дожовтневої української літератури», де було проаналізовано закономірності розвитку української літератури.

Праці Білецького з історії української літератури, його теоретичні розвідки та біографічні нариси стали вагомим внеском у розвиток українського літературознавства. Він одним із перших проаналізував українську літературну традицію в рамках світових літературних процесів, визначив її місце серед інших літератур світу.

На смерть Білецького Павло Тичина написав поему «Срібної ночі».

1984 року в Солом'янському районі Києва на честь Олександра Білецького названо вулицю.

1986 року Республіканську премію в галузі літературно-художньої творчості названо іменем Білецького.

На будинку № 17/4 по Микільсько-Ботанічній вулиці, де він жив, встановлено меморіальну дошку.

uk.wikipedia.org

Категорія: Конкурси, огляди | Переглядів: 1230 | Додали: virchi

    Ключові слова (теги) матеріалу: Білецький Олександр Іванович, критика, літературна премія, Білецький, премія в галузі критики

Коментарів: 0

avatar

загрузка...

ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")



             Украина онлайн
  Хостинг від uCoz