Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Пт, 22.11.2024, 14:19
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Розділи новин
Новини та статті - культура [347]
Поезія, література, проза, музика, мистецтво
Новини та статті: суспільство, політика [806]
Не пов'язане з л-рою та поезією
Усе навколо нашого поетичного сайту [127]
Поради новим користувачам, оголошення, акції, тощо
Літературні конкурси, фестивалі, літ. премії, акції [215]
Вірую... [17]
На релігійну тематику
Постаті [27]
Про поетів, прозаїків, історичні постаті...
Зі святом! [154]
Вітаємо зі святами
Історія, етнографія [29]
Статті на історичну тематику
Куточок читача, глядача і слухача [28]
Що варто прочитати, переглянути відео, послухати...
Куточок споживача [97]
Корисні поради, рекомендації
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Опитування для Вас
Що є загрозою розвитку української мови?
Всего ответов: 497

СЕРІЯ - ПОЕТИ .

Володи́мир Анато́лійович Доброво́льський (*17 квітня 1918, Харків —†2003, Харків) — український російськомовний поет і прозаїк.

--=--------------------------------------

Іри́на Альбе́ртівна Іва́нченко (* 17 квітня 1974, Київ) — українська російськомовна поетеса. Член Національної спілки письменників України.

Один з творів

МАСЛЕНИЦА
1
...и прости нам долги наши,
как и мы прощаем должникам нашим...
Даже если Всевышний
Судный день упразднит,
я - себе, разлюбившей,
самый первый должник.
От тепла до Крещенья
втихомолку и вслух
я училась прощенью,
как рука - ремеслу,
как терпению - Лыбедь
или почерк - руке,
отпуская обиды,
как венки по реке.
Свет весенний для тела,
что зерно - голубям.
На Прощеной неделе
я прощаю себя,
чтобы петь о хорошем
и к добру - хорошеть,
чтоб зима ненароком
не примерзла к душе.

-=-----------------------------------------

Максимчук Віктор Петрович. - (* 17.04.1963, с. Вашківці Сокирянський район Чернівецька область. - Юрист. Поет. Публіцист. Прозаїк.

Один з найновіших творів

( передрук з «Поетичних майстерень»)

***
Ти – моя радість,
світом не спізнана.
Ти – моя казка,
недомріяна, недочитана.
Ти – моє життя,
чарівне і тривожне.
Ти – мій біль,
перед світом зачаєний.
Ти – моя іскра,
від якої палаю щодня.
Ти – моя квітка,
чарівна, оповита любов’ю і смутком.
Ти – мої крила,
без яких я б літати не зміг.
Ти – мій світ,
безкрайній та незбагнений.
Ти – моє слово,
бентежне, мов пісня дівоча.
Ти – мої руки,
що творять красу у цім світі.
Ти – моя вічність,
єдина, як єдиним буває життя.
Ти…
Ти…
І тільки ти…
Я постійно хворію тобою,
Як хворіє щоднини:
– сонцем світанок…
– деревом листя…
– берегом річка…
– небом птах…
– віршами поет…
– мати дитям…
Прошу тебе!..
Молю тебе!..
Ти це затям!..

------------------------------------------

Ві́ктор Ві́кторович Соколо́в (*17 квітня 1919, село Табурище, нині у складі міста Світловодськ Кіровоградської області — †24 квітня 2002) — український поет.
Розділ новин: Новини та статті: суспільство, політика | Опубліковано: iv-ann



Коментарів: 0

ComForm">
avatar

Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на сторінці "НАШ ТОП ++"
 

     
  Хостинг від uCoz