Антоні́на Іва́нівна Литви́н (дівоче прізвище Гармаш, *20 квітня 1940, Кременчук) — українська письменниця, поетеса, громадська діячка. Дружина бандуриста Василя Степановича Литвина.
Вале́рій Наза́рович Герасимчук (*20 квітня 1956, Денихівка) — поет, прозаїк, драматург. -=-----------------------------------------------
Голоцван Леонід Іванович (*20 квітня 1934, Харків) — український поет, перекладач, активний популяризатор української культури в Аргентині. Член Національної Спілки письменників України (з 1992), Асоціації письменників Аргентини (1991), член «Просвіти» та Фундації імені Тараса Шевченка в Аргентині, голова Товариства високошкільників Аргентини.
-=-----------------------------------------------
Наза́р Михайлович Гонча́р (*20 квітня 1964, Львів — †21 травня 2009, біля Ужгорода) — український поет і перформер.
Один з творів
АПОЛОГІЯ БАЙДУЖОСТИ україно моя роззявлена ти радієш собі байдужа маєш десь сонцегасник адже він як і всі українець
Оле́г Зав'я́зкін (*20 квітня 1971, Макіївка) — прозаїк, поет. Член Національної спілки письменників України. Лауреат «Русской премии» у жанрі поезії (2007).
Один з творів
* * *
Той вітер, ніби стинувши плечима, повільно згас, покинув нас на сором. То й підемо, мов мучеників сорок, прочанами до вранішнього Риму. Не є кохання у пустих будівлях. Не є дощу. То грім сухий на крівлях тріпоче, попинається, злітає. На обрії здіймається столиця, де Матір Божа, вічна удовиця, у синовій садибі доживає.
Новицький Олекса Миколайович — український поет, перекладач. Заслужений працівник культури Грузії.
Люблю я тебе, Україно! Коли на чужині Душа в смутку мліла, Я згадував край свій, Де друзі й сімя…
Приспів: Моя Україно, Ти матінко мила, Ти радість і ласка, Ти гордість моя. Моя Україно, Ти матінко мила, Неси ж людям щастя, Веселко моя!
До рідного краю Несли мене крила, Де сріблом іскриться Дніпра течія…
Приспів: Від Чорного моря За сині Карпати У щасті і славі Квітує земля…
Приспів: Моя Україно, Улюблена мати, Ти сонячна доля, І спів солов'я. Моя Україно, Ти рідная мати, Любов невгасима, Вітчизно моя.
-=-------------------------------------
Га́нна Па́влівна Світли́чна (* 20 квітня 1939, Павлоград Дніпропетровської області — † 11 листопада 1995, Павлоград) — українська поетеса. Член Спілки письменників України від 1962 року. Одна з поезій
БАТЬКІВЩИНІ
Її iмення не промовлю всує, Душi не страчу в молитвах пустих, Бо вмить збагну - не першою збагну я: Суть не в словах. Суть - у дiлах твоїх. Ну а дiла - вони все тi ж одвiку: Растить свiй сад вiд урвища на крок, І не доспать ночей своїх без лiку, І в нiч якусь посивiть вiд думок. Чи прийметься? На схрещеннi циклонiв, На вогнянiм перетинку епох Чи пустить кopiнь у грунти солонi, Чи зацвiте? Мiж приморозкiв двох... Це є любов. Промовлю: "Батькiвщина", І озовуться в серцi соловї. 3 її лиця зiтри гiрку пилину, Лиш потiм оспiвай красу її. І хто обiйме, хто тебе пригорне Так, як її осяяне крило? Хай кусень хлiба був у неї й чорним - На ньому стiльки генiїв зросло.
