Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Пт, 22.11.2024, 13:19
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Розділи новин
Новини та статті - культура [347]
Поезія, література, проза, музика, мистецтво
Новини та статті: суспільство, політика [806]
Не пов'язане з л-рою та поезією
Усе навколо нашого поетичного сайту [127]
Поради новим користувачам, оголошення, акції, тощо
Літературні конкурси, фестивалі, літ. премії, акції [215]
Вірую... [17]
На релігійну тематику
Постаті [27]
Про поетів, прозаїків, історичні постаті...
Зі святом! [154]
Вітаємо зі святами
Історія, етнографія [29]
Статті на історичну тематику
Куточок читача, глядача і слухача [28]
Що варто прочитати, переглянути відео, послухати...
Куточок споживача [97]
Корисні поради, рекомендації
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Опитування для Вас
Чи потрібна зміна часу на годину вперед/назад?
Всего ответов: 438

СЕРІЯ - ПОЕТИ .

Андрій Олександрович Охрімович (* 22 квітня 1957, Дубно, Рівненська область) — український журналіст, телеведучий, поет.

Один із творів

Я руйную сади, я руйную ваш цвілий спокій,
насипаю могили над підлим поняттям “Нора”.
Насипаю могили, насипаю могили, роки
підкрадуться тихенько і землею дихнуть: “Пора”.
Я руйную сади, солов’їв виганяю з раю,
я руйную сади і палю за собою мости,
я руйную, руйную, від сміху тихенько вмираю
над отим анемічним бажанням рости.
Я росту по коліна у землю, у морок, у гній,
я росту, а вірніше зростаю, вмираю,
я зникаю невпинно, як капає з свічки лій,
я нічого, нічого, повірте, нічого не знаю.
Ах! Я знаю одне, що у серці від штопору рана,
відкупорено пляшку густого, мов мед, вина.
Ну, а поруч вона, бліда, мов цитата з Корану:
повідомила тихо, що завтра прибуде весна.
Я від неї в поля, я від неї до сивого міста,
до вітрин, проституток, до гнійного струпу нудьги,
і приймаю тепер лиш один варіантик свисту –
серед ночі сичів до нудоти настирне: “Пуги!”
Ах! Це місто нічне, ліхтарів нездоровий рум’янець,
що наївно хотіли б розбавити дьоготь пітьми,
чорні тіні від них вирушають в повільний танець
і слизькими вужами заповзають у людські сни.
Ох! Занудить її, і будь певен, що завтра на ранок
вона виблюне натовп, розімкнувши криваві уста.
На вокзалі каліка показує рвані рани,
у яких набрякає, бубнявіє слово “мета”.
Це Мета, Висота, Еверест... Обрубати!
По коліна обрізать, запхати в понурий канон,
написати на небі великими буквами СВЯТО
і загнать до ствола неймовірно веселий патрон.
Бачиш, сонце встає, сьогодні його коронація,
і оркестри гучать, ой на радість, тобі не на згубу.
З цього приводу, гляньте, яка чарівна люмінація,
які зайчики скачуть в полірованих мідних трубах.

---------------------=------------------------------------------

Оле́на Микола́ївна Сьо́мочкіна-Рижко́ (22 квітня 1975, село Вільшанка Чуднівського району Житомирської області) — українська поетеса, прозаїк, літературознавець. Член Національної спілки письменників України (від 2004 року). Кандидат філологічних наук (2006). Доцент (2007).

-=--------------------------------------------------------------------------------

Таї́сія Микола́ївна Ще́рба (* 22 квітня 1943, Нижній Рогачик, Херсонська область) — українська поетеса, прозаїк, літературний критик, публіцист, редактор, журналіст, активна громадська діячка.

Уривок з творчості

Що є поезія? – Душі творіння!
- Такого ремесла немає в світі!
- А що ж це? - Гори пристрасті горіння,
Дощі і снігопад, і іскра миті!
- А як же пишуться вірші?
Повірте – це політ душі!
Розділ новин: Новини та статті: суспільство, політика | Опубліковано: iv-ann



Коментарів: 0

ComForm">
avatar

Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на сторінці "НАШ ТОП ++"
 

     
  Хостинг від uCoz