Гончаренко Валерій Васильович (23 квітня 1942, смт. Мирна Долина, Попаснянський район, Луганська область — 9 червня 2000, Кіровоград, Україна) — український поет. З 1984 року член Спілки письменників України.
Уривки з творів
Бути променем чи краплиною, Лиш світитися Україною. Бути вітром, крилатим вітром, Спів про неї нести по світу.
У грудях серце б’ється щемко. Вже айстри зоряні цвітуть. Зелена вулиця Шевченка І незабутній інститут. Плинуть, неначе лелеки, В рідний мій Кіровоград Роки студентські далекі І не вертають назад. Ми із канікул поспішали Шляхами спогадів і снів. Нас проводжали не вокзали, А молоді пісні, пісні. І тут в навчанні і коханні Гортали весни ми свої. Нам навіть дзвоники останні Дзвенять, мов срібні солов’ї.
---------------------------------------
Людми́ла Феокти́стівна Гусе́льникова (*23 квітня 1947, Куйбишеве) — поетеса.
БАКЛУШИ
– Папа, папа, ну послушай! – Стал я папу призывать. – Что такое бить баклуши, Где баклуши эти взять? Я вчера искал повсюду: И за шкафом, и в столе, Заглянул в бельё, посуду – Не нашёл баклуш нигде. У подружки, у Марьяшки Много всякого добра. Можно бить тарелки, чашки… Я попробовал вчера. Папа мой читал газету, Но сумел-таки сказать: – Бить баклуши – значит это Дурака, сынок, валять. К маме я пошёл узнать, Кто дурак, и где валять?
Васи́ль Васи́льович Ку́хта (* 23 квітня 1956, Рахів, Закарпатська область) — український поет, публіцист.
один з творів
*** Я тримаюсь за епоху, За краї тонких одеж... Сміхом сипле, мов горохом: “Іншу маму ти знайдеш!”
Я б давно розтратив силу, Освистав її дари, – Ті, які триматись вчили, Смутно дивляться згори.
...Внук поганий, син лукавий; Слабкість духу, блуд руки; Перепроданої слави Засмальцьовані шовки...
Я тримаюсь за епоху, Душу сміх її січе... Та чи вистачить гороху, Ми побачимо іще!
---------------------------------------
Сергієнко Василь Миколайович (* 23 квітня 1956 — † 4 квітня 2014) — український журналіст, поет, соціолог, громадський діяч. Герой України.
Один з творів
КРАЇНА, ЯКОЇ ЩЕ НЕМА (Василь Сергієнко).
Моя країна. Та, якої ще нема... Гаряче серце вірить в те, що буде. Холодний мозок приска - мов, «катма»! Гай, чи немарні наші й предків труди, На ту державу, що душа тремтить назвать? Дасть Бог дожить... Чи може, вже й полину Кудись туди, аж ген - у високость, Щоб і звідтіль клечати – «Україна». І мариться, неначе й справді ближче, Усе омрійне. Валиться тюрма, І ожила, опалена боїщем, Та край-країна... якої ще нема!
Григо́рій Миха́йлович Тютю́нник (*23 квітня 1920, c.Шилівка Зіньківського району, Полтавщина — †29 серпня 1961, Львів)— український письменник, прозаїк, поет
