Микола Олександрович Василенко (*1 травня 1924, село Загорянівка Білозерського району Херсонської області) — український поет, прозаїк. Жертва Сталінських репресій. Лауреат літературної премії імені В. Мисика.
Микола Василенко
Балада про материнське серце Давно колись, де за рікою Шумів у заростях байрак І бігла стежка між травою, Красуню полюбив юнак. Але в красуні, як на зло Живого серця не було. Вона, де лози ситникові, Сказала якось юнакові: "Ти мною мариш. Бачу. Знаю. Але тебе я не кохаю. Відтоді буду вік твоєю, Як серце матері своєї За вибалок, де низка веж, Живим до мене принесеш". Зійшла на землю темна ніч, Заклуботали в небі хмари, Неначе там топили піч Вологим хмизом куховари. У вікнах вигасли вогні, Замовкло все в глибокім сні. Але юнак не може спати… До ліжка йде він, де вдова, Де рідна, Рідна його мати Опісля праці спочива. І ось (Аж страшно тут казати) Він серце в неї вирива, І міцно стиснувши руками, Біжить до любки манівцями. Нараз упав, де верболози, І "Ма-мо!.. " - простогнав крізь сльози. "Що, синку?.. Що тобі болить?", - Спитало серце у ту мить.
Джерело: Микола Василенко. Балада про материнське серце та інші вірші | Просвіта Херсонщини http://prosvilib.ipsys.net/vishivanka-chislo-1/mikola-vasilenko-balada-pro-materinske-serce-ta-inshi-virshi#ixzz3YW5tGpzn
-=------------------------------------------------------------------------------------------------------- Любо́в Олекса́ндрівна Гайже́вська (*1 травня 1962, Некрасове) — поетеса.
-=------------------------------------------------------------------------------------------------------ Валентина Дмитрівна Невінчана — (1 травня 1924 — 4 березня 1981) — українська поетеса, прозаїк. Була відповідальним секретарем Кримського відділення Спілки письменників України.
Один з творів
ЮНІСТЬ МОЯ
Доньці
До кімнати ввійшла. Ненароком Блиск очей я дитячих ловлю. І дивлюсь, і милуюся збоку: Ти - мов пролісок ранній в гаю. Синя форма, комірчик біленький Ніжну шию смагляву обвів. Розлетілися крила тоненькі Твоїх чітко окреслених брів. Ти якась особливо врочиста, Галстук цвітом багряним сія. У очах твоїх, синіх і чистих, Відбивається юність моя.
Подоли́нний Анато́лій Мусі́йович (* 1 травня 1940 р., с. Шипинки, Барський район, Вінницька область) — наyковець, есеїст, поет, громадський діяч. Член Національної спілки журналістів України, Національної спілки краєзнавців України Національної спілки письменників України (1999)
Василь Никифорович Шаройко (* 1 травня 1929, село Андрійковичі Стародубський повіт Брянської губернії (в даний час — Погарського району Брянської області). Український поет, член НСПУ (1984).
Поезія
Защемився горобець в шиферному дасі, Не врятую — то кінець буде бідоласі. Не врятую — згине птах. Де ж моя драбина? Зирк — спустилася на дах зграя горобина. Метушаться, щось кричать, як узнать їх мову? То раптово підлетять, то сідають знову. Потім раптом зграя ця оточила горобця, І дзьобами з даху витягла невдаху.
