СЕРІЯ - ПОЕТИ .

Іва́н Васи́льович Гуща́к (*7 травня 1930, Мацошин — 9 вересня 2011, Львів) — український поет.

Одна з поезій
 Збірка - НАДВЕЧІР’Я КОЛОБРОДИТЬ
***
Колобродить надвечір’я, колобродить.
Вже на небі втішних зірок хороводи.
Надвечір’я.
Буде вечір.
Прийде милий,
Повний втіхи,
повний ласки,
повний сили.
Колобродить надвечір’я, колобродить.
Вже між зорями рясними місяць сходить,
Заглядає крізь вікно світлиці любо.
Мов закоханий, цілує мене в губи.
А коханий...
Де ж коханий?
Меркне вечір.
Тягарем журби ляга мені на плечі.
Ждала милого.
Втомилась.
Не діждалась.
В місяченька золотого закохалась.

-=------------------------------------------------------------
 

Віктор Володимирович Качула (народився 7 травня 1959 в селі Горки, тепер Гірки, Любешівського району на Волині) — український журналіст, поет-пісняр. Головний редактор Всеукраїнської загальнополітичної і літературно-художньої газети «Кримська світлиця» (з 2000). Заслужений журналіст України (2006).

Вірш

РАПТОВИЙ СНІГ
Ще лист рудий між гіллям тлів,
Ще зорі в небі проглядались,
Та відчувалось, відчувалось 
Пожар осінній відгорів.
Що мало бути, те пройшло 
В природі все і завжди ясно.
Та осінь за чубатий ясен
Чіплялась золотим крилом.
Хотіла ще хоч день, хоч мить
Горіти, жити, не згасати!
І нам здавалось: зачекати
Ще треба трохи до зими.
Ми може б ще сюди прийшли,
До недотлілої тополі 
Зігріти душі захололі
Біля осінньої золи.
Та ранок сріблом засіяв:
Під снігом осінь тихо гасне...
І посивів від горя ясен,
Немов відчув все те, що й я...

--=------------------------------------------------------

Слуцький Борис Абрамович (* 7 травня 1919, Слов'янськ — † 22 лютого 1986, Тула) — український та російський поет і перекладач.

Із творчості

 ЛОШАДИ  В  ОКЕАНЕ



                                               И.Эренбургу

Лошади умеют плавать,
Но - не хорошо. Недалеко.

"Глория" - по-русски - значит "Слава",-
Это вам запомнится легко.

Шёл корабль, своим названьем гордый,
Океан стараясь превозмочь.

В трюме, добрыми мотая мордами,
Тыща лощадей топталась день и ночь.

Тыща лошадей! Подков четыре тыщи!
Счастья все ж они не принесли.

Мина кораблю пробила днище
Далеко-далёко от земли.

Люди сели в лодки, в шлюпки влезли.
Лошади поплыли просто так.

Что ж им было делать, бедным, если
Нету мест на лодках и плотах?

Плыл по океану рыжий остров.
В море в синем остров плыл гнедой.

И сперва казалось - плавать просто,
Океан казался им рекой.

Но не видно у реки той края,
На исходе лошадиных сил

Вдруг заржали кони, возражая
Тем, кто в океане их топил.

Кони шли на дно и ржали, ржали,
Все на дно покуда не пошли.

Вот и всё. А всё-таки мне жаль их -
Рыжих, не увидевших земли.