Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Вт, 05.11.2024, 16:32
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Розділи новин
Новини та статті - культура [347]
Поезія, література, проза, музика, мистецтво
Новини та статті: суспільство, політика [805]
Не пов'язане з л-рою та поезією
Усе навколо нашого поетичного сайту [127]
Поради новим користувачам, оголошення, акції, тощо
Літературні конкурси, фестивалі, літ. премії, акції [213]
Вірую... [17]
На релігійну тематику
Постаті [27]
Про поетів, прозаїків, історичні постаті...
Зі святом! [154]
Вітаємо зі святами
Історія, етнографія [29]
Статті на історичну тематику
Куточок читача, глядача і слухача [28]
Що варто прочитати, переглянути відео, послухати...
Куточок споживача [94]
Корисні поради, рекомендації
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Опитування для Вас
Де Ви проживаєте?
Всего ответов: 974

СЕРІЯ - ПОЕТИ

Володи́мир Льво́вич Є́шкілєв (*23 травня 1965, Івано-Франківськ) — український прозаїк, поет, есеїст.


Станіслав Олексійович Шевченко (23 травня 1947, село Грабів Ічнянського р-ну Чернігівської області) — український поет, журналіст, перекладач. Голова творчого об'єднання поетів Київської організації НСПУ, автор та ведучий передач Національної радіокомпанії України. Заслужений діяч мистецтв України, заслужений діяч польської культури.

Уривки поезій

Мій предок вийшов з глибини століть
І заселив оці високі схили.
Тут, над горбочком кожної могили,
Душа моя удосвіта стоїть.
Мені цю землю заповів народ
І води, не розхлюпані віками,
Захищені дідами і батьками…
Майбутнє бачу в дзеркалі цих вод.



Вічність шифрує свої таємниці –
Вони у небесному сейфі.
Мовчать чи тепер не існують провидці?
Все тоне в земнім фарисействі.

Володи́мир Мусі́йович Яроше́нко (псевдонім Воляр; * 11 (23) травня 1898, село Івахники Лохвицького повіту Полтавської губернії, нині — село Яхники Лохвицького району Полтавської области — † 23 жовтня 1937, Київ) — український поет, байкар, прозаїк, драматург, літературний критик, кіносценарист. Жертва сталінського терору.

Сину!
Володимир Ярошенко
Не знаю я, чи розпинали
Іуда і Пілат Христа
Але проспекти і квартали,
Але сьогоднішні міста,
Сирени зойк… автомобілів
Серед міської фістули
Мене в провулку придавили
І на дорогах розп’яли.
ЯкірСказали: корчся!
- доти корчся,
Доки не впевниться рука
Наївного машиноборця
Не зачіпать маховика…
І йдуть за днями дні, неначе
З черги за цукром покупці…
Чи може я даремно трачу
Слова не видумані ці?!
Чи, може, я, життям потертий,
Позичу місту все, що є,
Та міста не прийму до смерти,
Бо кров моя – село моє?!
Чи міг я вирушить в дорогу
До міста, кинувши село,
Хіба тепер воно не в ногу
Ступа, натуживши чоло?!..
І знаю я, -
Таких багато,
Що розчахнулися тепер;
Та син мій вже не буде татом,
Як «Руссю» наш СРСР!
Ми ляжем ситим перегноєм
Під коренища молоді
І виразки свої загоїм
Об вруна тепло-золоті…
Тільки одно візьми од мене,
Що взяв від міста я нове:
- Іти вперед!
- таке натхненне,
Революційне і живе!



 
Розділ новин: Новини та статті: суспільство, політика | Опубліковано: iv-ann



Коментарів: 0

ComForm">
avatar

Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на сторінці "НАШ ТОП ++"
 

     
  Хостинг від uCoz