Андрі́й Антоно́вський (латиницею Andriy Antonovskiy або Andriy «baton» Antonovskiy, каталонська транслітерація: Andríi Antonovskyi) — український поет, перекладач з каталанської мови, художник, перформер.
--------------
Василь Степанович Басараб (25 травня 1932, Жуково — 12 серпня 2003) — український журналіст, поет і прозаїк.
Із творчості
"Горинь"
Моя ріка, незвідано глибока, -
Не тільки плин і не лише вода:
Мені всі дні твій погляд синьоокий
Бентежно так у долю загляда.
Тут, на твоєму березі квітчастім,
Де всі недолі — кволі і малі,
Я стільки років думаю про щастя.
Моє і наше, й нашої землі.
Я стільки років не минаю болю,
Вбираю все - від космосу до трав.
В народній долі бачу свою долю
Як хвилю цю у величі Дніпра. Ця течія крізь дні і через далі,
В мороз і спеку, темінь і туман
Але на дні лишаються печалі
І чиста хвиля повнить океан.
Не вицвітуть Волині очі сині
І не засне ця вічна течія...
Мій син стоїть на березі Горині
Отак, як я, і там, де я стояв.
Мах Петро Петрович (*25 травня 1934, село Корхів Білгорайського повіту Люблінського воєводства, Польща — † 17 березня 2011, Луцьк) — український громадський діяч, поет, письменник, публіцист, пісняр. Заслужений діяч мистецтв України (2009). Член Національної спілки письменників України. Почесний громадянин Луцька.
Вірш – пісня
Балада про чекання
слова: Петро Мах Музика: Георгій Мірецький
1. Поведу свої очі планетою вранці,Аби квітів росисті симфонії вбрати -
І побачу стоїть у скорботній осанці
На порозі чекання мати...
Приспів:
Сини вертайтесь додому,
Вертайтесь в дитинство,
У юність у матірну ласку...
2. Та не чують орлята що піснею стали,
Бо їм знов берегти поля гордого спокій.
А у вічність пливуть посивілі хорали,
І живуть в них болі високі.
Приспів:
Сини вертайтесь додому,
Вертайтесь в дитинство,
У юність у матірну ласку...
3. А планета щодня у тривозі вирує,
І Вітчизна синів посилає на чати...
Але ж вічне чекання усюди вартує
На одвічнім порозі мати!
Приспів:
Сини вертайтесь додому,
Вертайтесь в дитинство,
У юність у матірну ласку...
Нестерчу́к Миро́н Матві́йович (25 травня 1942, с. Сильне, Волинь) — український поет, перекладач, художник.
Уривок з перекладу
ГРИГОР НАРЕКАЦІ
(951 – 1003)
ВОСКРЕСІННЯ
Слава всемогутньому Воскресінню Христа!
Віз той спускався з гори Масіс.
А згори на ньому споруджено стіл,
А згори на тому золотий престіл,
А згори на ньому сонячний віссон,
А згори на тому царський син.
А справа його шестикрилі серафими,
А зліва його многоокі херувими,
Спереду його діти красиві,
Обіймають вони Господній хрест,
в руці мають вони ліру й Псалтир,-
і співають вони й їх глаголять вуста:
Слава всемогутньому Воскресінню Христа !
Зіно́вій Па́влович Што́калко (псевдонім — Зіновій Бережан; 25 травня 1920, м. Бережани, за іншими даними — село Кальне, нині Козівського району Тернопільської області[1] — 28 червня 1968, м. Нью-Йорк, США) — український поет-модерніст, студентський діяч та лікар-інтерніст, онколог і дерматолог, бандурист. Доктор медицини (1951). Син Павла Штокалка.
