Супруненко Ніна Антонівна (* 31 травня 1953) — українська поетеса, лірик. Заслужений діяч мистецтв України.
Із творчості
***
Народилося слово – не легко, а в муках,
І його, не вагаючись, вам віддаю,
В ньому суму не менше, аніж у розлуках,
В ньому вилила щиро я тугу свою.
В ньому вітер, що пахне волошками й житом,
В ньому – сонце без меж, тепле й щедре
для всіх,
І бажання нестерпно-болючеє – жити!
В ньому радість і сум, в ньому сльози і сміх…
Народилося слово непросто, нелегко,
Я йому щирість серця свого віддала,
Щоб крилатим було і летіло далеко,
Щоб і музика в ньому, і пісня цвіла!
-=-------------------------------------------------------------------
Христан Галина Петрівна (* 31 травня 1952, Саджавка) — українська поетеса, новелістка, бібліотекар. Член Національної спілки письменників України від 28 лютого 2005 року. Лауреатка літературної премії ім. Надії Попович.
Один з цікавих творів
Дуже файний ранок
патріотичні оповідки-новели від Галини Христан
Окрайчик сонця показався над горою. Ще ні один комин не пакнув у небо димом. Придорожня трава ще тримала великі краплі роси. На дорожній пилюці ще не було нічийних слідів.
Михайло і Дмитро, сусіди, ішли додому. Чергували цієї ночі у сільській раді. Йшли собі і, стиха, розмовляли.
— Дуже файний ранок.
— Буде погода.
— Ще треба сонечка. Я ще отаву маю косити. Ти, Дмитре, до зими готовий?
— Та де там! Пахне мені нині дорога до лісу — дров треба. А би їх качка копнула, з тим "дєжурством"! Ото совіти придумали - аби по два чоловіки щоночі сиділи у сільраді! Чого вони бояться? Хто туди піде щось красти? Сталіна вусатого на стіні? Чи папери про комунізм? Так боки обтовк до твердої лавиці! А робота жде.
— Знаєш, Михайле, папери може би пішли на дзиґари (папіроси - ред.). Ходи на бік. Я кесь авто їде.
Вони зійшли на обочину. Дорогою гуркотіла автомашина, в якій сиділо двоє у формі. Почали пригальмовувати.
— Саша, смотрі! І дут два бандеровца!
— Што-то нє похожі
— А ти хотєл, что-би шлі с флагом сінє-жолтим? Дай вінтовку. Наглєци! Смєло ідут! Дороґой і нє прячуца. — Звично, на ходу, зробив два прицільних постріли...
Машина, окутавши пилюкою два нерухомих тіла, з гуркотом, віддалилася. Десь закукурікали півні...
А додому було так близько.
| 
