СЕРІЯ - ПОЕТИ. Микола Ушаков, Миха́йло Ситник, Петро Перебийніс, Степан Литвин
11:43
Степан Михайлович Литвин (* 10 червня 1931, Головчинці) — український поет та перекладач.
Вірш пісня
Вічно буде Україна
Де степи і Чорне море і Карпати милі,
Українці споконвіку волю боронили.
Засіяла воля, браття, у краю святому,
Нашу правду і завзяття не зламать нікому.
Приспів:
Сяє небо й жито сяє,
Пахне цвіт калини.
Хай довіку процвітає
Слава України.
Кличуть прадіди суворі до єднання й згоди,
Щоб щасливо в Україні зажили народи.
Розбудуємо державу, сонячну, соборну,
Нашу долю, нашу славу й силу непоборну.
Приспів
Хай панує дух високий, як порив народний,
Хай тече Дніпро широкий, вічно повноводний.
Буде мова солов'їна до зірок летіти,
Буде жити Україна, доки сонце світить.
Приспів.
Петро Мойсейович Перебийніс (* 6 червня 1937, с.Слобода Шаргородська Шаргородського району Вінницької області) — український поет, журналіст, громадський діяч.
Одна з поезій
"Є в осені невидима межа..."
Є в осені невидима межа
між пишною красою і старінням.
Ось коник на стеблині заіржав
і перескочив стежечку нерівну.
Ще мідні груші дзвонами гудуть,
ще дуб добірних жолудів не ронить.
Ще сонях сушить голову руду
і приміряє сонячну корону.
Та вже пісні у вирій подались
услід за журавлиним перелетом.
І молодий кленовий падолист
майнув за вересневим фіолетом.
Сухим вогнем зустрів мене лісок,
окутаний золою шелесткою.
І враз черкнув зазубрений листок
по скроні, мов розпечений осколок.
Миха́йло Васильович Си́тник (*6 червня 1919, Васильків — †21 серпня 1959, Чикаго) — український поет, журналіст, гуморист.
Один з творів
Земля
Знаю, що не рушила там крига ще,
Все одно, з-під снігу, що вдалі...
Дайте, дайте трохи, хоч півпригорщі,
Київської чорної землі.
Тут для неї виплету я кошика
З довгих ниток найдорощих мрій,
І до неї помолюся пошепки
При зорі тремтячій і блідій...
Ту, що вже повисипалась з пам`яти,
Покладу я в себе на столі -
Вистарчить, щоб зовсім не зів`янути
Навіть жменьки рідної землі.
Я її розміряю наперстками -
Порошинки радості й жалю,
І собі на груди замість хрестика
У малій торбинці почеплю.
І коли давитиме гадюкою
Чужина, що аж крівиця бризне, -
Серцем в рідну землю я постукаю,
Як у браму золоту Вітчизни.
1952
Мико́ла Микола́йович Ушако́в (*6 червня 1899, Ростов, нині Ростовського району Ярославської області Росії — †17 листопада 1973, Київ) — російськомовний поет і письменник в Україні.
