Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Вт, 05.11.2024, 15:47
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Розділи новин
Новини та статті - культура [347]
Поезія, література, проза, музика, мистецтво
Новини та статті: суспільство, політика [805]
Не пов'язане з л-рою та поезією
Усе навколо нашого поетичного сайту [127]
Поради новим користувачам, оголошення, акції, тощо
Літературні конкурси, фестивалі, літ. премії, акції [213]
Вірую... [17]
На релігійну тематику
Постаті [27]
Про поетів, прозаїків, історичні постаті...
Зі святом! [154]
Вітаємо зі святами
Історія, етнографія [29]
Статті на історичну тематику
Куточок читача, глядача і слухача [28]
Що варто прочитати, переглянути відео, послухати...
Куточок споживача [94]
Корисні поради, рекомендації
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Опитування для Вас
Скільки Вам років?
Всего ответов: 1573

СЕРІЯ - ПОЕТИ. Олена Буєвич, Василь Довжик, Андрій Поляков

Буєвич Олена Іванівна (9 червня 1968, Сміла, Черкаська область, Українська РСР) — поетеса, перекладач, публіцист

Василь Довжик (справжнє ім'я — Должиков Василь Михайлович, * 9 червня 1943, Пристайлове) — український поет і прозаїк, перекладач, драматург; актор театру і кіно; ведучий літературних програм Національної радіокомпанії України, член Національної спілки письменників (1980), Національної спілки театральних діячів

Вірш – пісня
Віє вітер з поля
Слова: Василь Довжик    Музика: Кирило Стеценко (молодший)
    
Віє вітер з поля,
Шелестить тополя,
У вікно до тебе
Заглядає небо.
Я люблю тополю,
Тополину долю,
Все люблю, що знаю,  |
Бо тебе кохаю!       | (2)
 

Жовкне лист від болю,
А я – за тобою,
Та без болю часто
Не буває щастя.
Я люблю калину,
Землю солов'їну,
Все люблю, що знаю, |
Бо тебе кохаю!      | (2)
 
Віє вітер вітер з лугу,
Розганяє тугу,
У моє віконце
Заглядає сонце.
Я люблю віконце,
Соняшник і сонце,
Все люблю, що знаю, |
Бо тебе кохаю!      | (2)    
       
Поляков Андрій Генадійович (9 червня 1967, Сімферополь) — російськомовний український поет, прозаїк, філолог.

* * *
Как сделать что было в начале,
что были мы дети страны,
что верхние сосны качали
и мы собирались нужны?
Стихи говорили чуть слева...
Признал у костра пионер,
что, кстати, названия слава
не важно ему, например.
Но возрасты уж поменялись!
Прошедшего вряд ли вернуть.
Зачем разве сосны качались,
чтоб нас хорошо обмануть?
В лесу на лежачей опушке,
подросший всего ничего,
вдруг был нам какой-нибудь пушкин,
а мы пропустили его.
Розділ новин: Новини та статті: суспільство, політика | Опубліковано: iv-ann

    Ключові слова (теги) матеріалу: Василь Довжик, серія - поети, Андрій Поляков, Олена Буєвич, поети


Коментарів: 0

ComForm">
avatar

Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на сторінці "НАШ ТОП ++"
 

     
  Хостинг від uCoz