Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Пн, 25.11.2024, 06:35
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Розділи новин
Новини та статті - культура [347]
Поезія, література, проза, музика, мистецтво
Новини та статті: суспільство, політика [806]
Не пов'язане з л-рою та поезією
Усе навколо нашого поетичного сайту [127]
Поради новим користувачам, оголошення, акції, тощо
Літературні конкурси, фестивалі, літ. премії, акції [215]
Вірую... [17]
На релігійну тематику
Постаті [27]
Про поетів, прозаїків, історичні постаті...
Зі святом! [154]
Вітаємо зі святами
Історія, етнографія [29]
Статті на історичну тематику
Куточок читача, глядача і слухача [28]
Що варто прочитати, переглянути відео, послухати...
Куточок споживача [97]
Корисні поради, рекомендації
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Опитування для Вас
Де Ви працюєте?
Всего ответов: 637

СЕРІЯ - ПОЕТИ. Степан Литвин, Борис Сулим, Леонід Татаренко

Степан Михайлович Литвин (* 10 червня 1931, Головчинці) — український поет та перекладач.

Один з віршів
Вічно буде Україна

Де степи і Чорне море і Карпати милі,
Українці споконвіку волю боронили.
Засіяла воля, браття, у краю святому,
Нашу правду і завзяття не зламать нікому.

Приспів:
Сяє небо й жито сяє,
Пахне цвіт калини.
Хай довіку процвітає
Слава України.


Кличуть прадіди суворі до єднання й згоди,
Щоб щасливо в Україні зажили народи.
Розбудуємо державу, сонячну, соборну,
Нашу долю, нашу славу й силу непоборну.

Приспів.

Хай панує дух високий, як порив народний,
Хай тече Дніпро широкий, вічно повноводний.
Буде мова солов'їна до зірок летіти,
Буде жити Україна, доки сонце світить.

Приспів.

Бори́с Сули́м (*10 червня 1984, Львів) — львівський поет. Кандидат політичних наук.

Один з нових творів
Тиша місячна

Тиша мiсячна.
Нiч, причаïлася птахом
 В галуззi гойдаючiм,
м'яко дрiма.
Ластiвкове гнiздо,
спорожнiле пiд дахом.
 Сонна, розморена тлiнь-темнота.
Роздивляються тiнi примовклi тополi.
Зиркають в приспанi плеса калюж.
Далекi зiрки прохолоднiй неволi
 Своï зболенi стогони тисячнi шлють
 Невiдомi штрихи, невiдомоï долi,
 Закарбовано тут, – на обличчях життя.
Цьому свiдки є два, - два вогнi, двi неволi –
Мiсяць i я.

Татаренко Леонід Сергійович (* 10 червня 1930, Тростянець Сумської області — † 17 грудня 1999, Київ) — український поет, з 1956 — член НСПУ, лауреат премії ім. М. Островського 1979 року — за поетичний цикл «Комсомольці в 2000-му позаздрять нам» і поему «Грім з Путивля».

Вірш – пісня

Батькові долоні

Словслова :  Леонід Татаренко    Музика: Юліан Ісаров
Буває, батькові долоні
У сні щасливому побачу,
Солодкии дим мене огорне
І я проснусь молодший наче,
І я проснусь молодший наче...
 
Побачив батькові долоні,
Колючим градом бити пальці,
Крутив мороз, палив вогонь їх
Заради житнього окрайця...
 
Гриміла в лісі його зброя
І він запалював багаття,
А діток шестеро, не троє
Й дивились всі в полоні батька,
Й дивились всі в полоні батька...
 
Від сліз моїх вони солоні, |
Коли у мами я буваю,       |
Цілую батькові долоні,     |
Свої за спиною ховаю.      | (2)
 
Розділ новин: Новини та статті: суспільство, політика | Опубліковано: iv-ann

    Ключові слова (теги) матеріалу: Борис Сулим, Леонід Татаренко, серія - поети, Степан Литвин, поети


Коментарів: 0

ComForm">
avatar

Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на сторінці "НАШ ТОП ++"
 

     
  Хостинг від uCoz