Вале́рій Григо́рович Бара́н (1 липня 1954, Самійлівка — 31 грудня 2010) — український поет, член Київської обласної організації НСПУ (з 2006).
Цікаве з творчості
Гумореска "Дописався"
Однокласник подзвонив
І питає Вову:
— Вчора в школі ти не був
І сьогодні знову.
Що з тобою? Застудився,
Мабуть, недотепа?
— Ні, але, дивись, нікому:
Сталася халепа.
Позавчора я хотів, —
Каже другу Вова, —
У під’їзді написати
Нехороше слово.
Тільки-но його нашкрябав
І хотів втікати,
Коли раптом де не взявся
Дядько бородатий.
Ухопив мене за вухо
(Теж знайшовся «тато»!),
Стусонув і наказав
Язиком злизати.
Тепер вухо, як у зайця,
Наче той лопух,
І язик, немов колода,
Синій і розпух!
Біба Петро Микитович (* 1 липня 1913, Новомиргород — † 2002), український поет, 1948 — член спілки письменників України, заслужений працівник культури УРСР. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І ступеня, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Алі́на Олекса́ндрівна Борщо́ва (* 1 липня 1982, Комсомольське) — українська поетеса. Член Національної спілки письменників України.
Володимир Володимирович Вакуленко (відомий як Володимир Вакуленко-К., також як вкв; * 1 липня 1972, Капитолівка, Ізюмський район, Харківська область) — український літературний діяч, контрлітератор, письменник, поет, перекладач.
Поезія
ЧАЮВАТИ
Чай,
Зібраний на плантаціях
Заспаних ночей,
Неохочими бутербродами
І несолодким бурмотінням
Приземляється на шлунок
Тоді,
Коли захлинувся астматично
Черговий будильник,
А в повітрі
Сморід
Протухлого циферблату
І руді дзеркала
Відвертаються
Від неголених лиць…
Чому знову понеділок
На лисинах зірок
Такий непривітний?
Всмоктуєш за одним духом
Останню цигарку,
А вона блефує
Уявною балериною
В твоєму тумані,
В якому марення
Нарешті прочиняють
Світло твого
Нового дня.
25.о1.2оо7
Во́зний Петро́ Андрі́йович (*1 липня 1939 с. Ожегівка) — український науковець, винахідник, поет-байкар, автор пісень.
З творчості
Кум Терешко
Встав я вранці невеселим,
Щось в очах померкло,
Помолився собі Богу
Та й пішов до церкви.
По дорозі йде Терешко,
От мене й питає:
– Куди це так ранесенько
Мій кум шкандибає?
Я й кажу: «Іду до церкви
Молитися Богу».
Кум говорить: «Он шинок
Стоїть біля рогу».
Я настирливо впирався,
А кум мені й каже:
– Я клянуся: за чарчину
Господь не накаже.
Замовили по одній
Тутечки й хильнули.
Потім другу, третю … і
За церкву забули.
Ото і вся віра в Бога,
І усе моління.
Це все той, що має роги,
Це його веління.
Гудим Віктор Іванович (Гудима) (* 1 липня 1909 — † 1937) — український поет.
Ю́рій Петро́вич Ґу́дзь (Юрко́ Ґу́дзь; * 1 липня 1956, Немильня — † 20 лютого 2002, Житомир) — український поет, прозаїк, драматург, есеїст, публіцист, художник, філософ.
Найновіший твір
УРОК ІСТОРІЇ або Варіації на тему “Польоту над гніздом зозулі”
Коли вам скажуть: ви живете
в найкращому з існуючих суспільств,
в найгуманнішій в світі державі,
то знайте: до вас заговорила
СТІНА
Коли тобі скажуть: все, що діялось
в нашій Імперії,
все, що в ній відбувається зараз,
все в ній — для твого блага,
знай: до тебе звертається
СТІНА
Коли ж тебе підведуть до СТІНИ,
обличчям до холодного каменю,
і, навіть, якщо замість куль
тобі в потилицю вженуть транквілізатор,
знай: ще можна встигнути
на дно свідомості сховати
окраєць вільної небесної блакиті...
Коза́к Валенти́на Спиридо́нівна (* 1946, с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської області) — поетеса, сатирик, перекладач. Член Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України (1979).
Краще задуматися ( з творчості)
Кравчучка
Колись була дама з коменями,
Дама з собачкою,
Тепер дама з торбенями, і дама з тачкою.
Українська ти кравчучко
Два колеса одна ручка,
Ой, український кучмовіз,
Без руля навперекіс.
А коли причепим крила, отоді це буде сила
Нащо нам те міцубісі, наша їздить і у лісі,
Нащо нам ті БМВ, ця калюжами пливе.
Од Києва до Парижа заробила баба грижу,
Од Києва до Стамбула мало ніг не протягнула,
Од Києва до Москви, чуть не збулась голови.
Нащо нам той лімузин – економимо бензин,
Нащо нам ті коделаки – тягнем віз, як кобиляки!
Носань Сергій Лукич (* 1 липня 1939 р.) — український поет, прозаїк, драматург, публіцист. Член Національної спілки письменників України. Заслужений діяч мистецтв України
|
