Кость Буреві́й (псевдоніми — Едвард Стріха, Кость Соколовський, Варвара Жукова, Нахтенборенг)[1] (* 2 серпня 1888, Великі Меженки на Вороніжчині — † 15 грудня 1934, київська тюрма НКВД СССР) — український поет, драматург, театрознавець і літературний критик, перекладач.
Із творчості
ПАРОДЕЗИ
Партивістка
Зробіть мені квиток партійний:
Навдовжки - кілометр,
Навширшки - кілометр!
І напишіть червоним на вогні:
Це - Стріха Едвард -
рядовий
загонів геніальних
геній!
Напишіть:
Він сліз не має,
Цей Едвард,
А кров - барилами,
У
собі
носить.
Напишіть:
Письменство він врятує
Від Хвильових,
Тичин
і
Рильських,
Політику - від Чемберленів,
Поезію - від солов'їв.
Напишіть:
Він там співа - де бій,
Смієтсья там - де жах,
Сумує там - де європенки,
Радіє там - де Шкурупій,
Регоче - разом із Семенком.
І
напишіть:
Умре він радо
За владу рад Всесвітню.
І смерть
І сміх...
Так напишіть
Червоним на вогні
Партивіски - квитка
Й поставте
На майдані -
Усім
на радість.
Вірхнянський Іван (2 серпня 1919, Гладишев — 12 вересня 1996, Гнєвонєж) — український поет, публіцист. Друкувався під псевдонімом Вірх.
Дядченко Людмила Сергіївна (2 серпня 1988 року) — українська поетеса, член Асоціації українських письменників.
Поезія
***
якісь моря неназвані і міфічні трохи
кудись посилають хвилі
і хвилі кудись ідуть
твої ненадійні ночі неначе об стіни горохом
і сумніви і недовіри що множаться ніби ртуть
минають солоні хвилі вгинають йодовану воду
і пам’ять – не розібрати – нашіптує правду тихо
ти нащо у нашу розмову багато слів приводив
наступного разу дзвони і просто – дихай
у мій порятунок тобою – ні віри ні див ні чуд
і час на гойдалці вміщений
дитинно маха ногами
прийми до себе у царство і в царстві для мене будь
усім що буває в світі:
від Бога до Мами
Клименто́вська Вікто́рія Миха́йлівна (2 серпня 1961 р., селище Качанівка Ічнянського району Чернігівської області) — українська поетеса.
Уривок поезії
Ваблять слова нетутешні, –
Не зазубрила – згадала
В ніч, коли крали черешні,
Вдень, коли мила сандалі.
Долі, буденній і грішній,
Інша згадалась, колишня.
Нащо зі стін мене вищих
Скинуто на попелище?
Непристосованість мучить,
Димом в’їдається в очі.
Замкнемо двері, а ключик
Можна б знайти, та не хочу.
Стукать, ломитися страшно,
Що як і там уже зайва?
Раю мій позавчорашній!
Не засліпи своїм сяйвом…
Петро Васильович Шкраб'юк (* 2 серпня 1943; с. Пужники, Тлумацького району, Івано-Франківської області, Україна) — український поет, прозаїк, есеїст, літературознавець, історик, член Національної спілки письменників України з 1985 року.
Оле́кса Я́кович Ю́щенко (* 2 серпня 1917, Хоружівка Недригайлівського р-ну Сумської обл. — †27 грудня 2008) — український поет і журналіст.
Вірш
***
Схрестились, як мечі, прожектори вгорі.
«XX вік» – накреслено у небі.
XX вік... Шумлять ліси, бори...
XX вік – на вікнах дітвори
З паперу витвір: так віднині треба –
Щоб скло не сипалось від гуркоту громів.
«XX вік» – кричать гудки заводів.
Повітряна тривога. Світ громів.
І навхрест два мечі рука чиясь розводить
І зводить поміж хмар. І рветься далина...
Так почалась війна.
1941
| 
