Олексій Прокопович Довгий (* 8 серпня 1929 р., с. Городище, Менський район, Чернігівська область) — український письменник, автор близько чотирьох десятків поетичних збірок.
Поезія
* * *
Зацвіли у матері жоржини.
Скільки в неї радості в душі!
Не запрошуй до вечері сина,
Краще щось про квіти розкажи.
Вдвох побудем в цьому дивоцвіті,
Коли день натомлений притих.
Ти ж у мене наймудріша в світі,
Найдорожча в світі від усіх.
Лиш твоє захмелене подвір’я
В мене в серці над усі літа.
Ти моя надія і довір’я,
Ти моя скорбота золота.
О́сип Ю́рій Федько́вич (повне ім'я і прізвище — Осип Домінік Гординський де Федькович; псевдоніми: Гуцулневір, Юрій Коссован, О. Ф. та ін.; * 8 серпня 1834, Путила — † 11 січня 1888, Чернівці) — український письменник-романтик,поет , передвісник українського національного відродження Буковини.
Відома поезія
Пречиста діво, радуйся, Маріє!
У синє море сонце ясне тоне,
І своє світло, ніби кров, червоне,
По всій країні доокола сіє;
А там зозульку в гаю десь чувати,
А там дзвіночок став селом кувати,
Там в борі вітер листям шелевіє:
Пречиста діво, радуйся, Маріє…
Пречиста діво, радуйся, Маріє!
Он молод жовняр ліг си на мураві,
Личко студене, шати му кроваві, —
Розстрілен нині; бо самий не вміє…
Камраття яму темну му вкопали
І на спочинок бідного в ню склали;
Уже не скаже, як дзвінок запіє:
«Пречиста діво, радуйся, Маріє…»
Пречиста діво, радуйся, Маріє!
Під плотом сіла удовиця-мати,
До себе тулить бідне сиротяти
І плаче ревне, серденько їй мліє, —
Ба вже не плаче, вже і не голосить,
Склонила голов — більше не підносить;
Зірниці плачуть, а дзвінок німіє…
Пречиста діво, радуйся, Маріє.
Пречиста діво, радуйся, Маріє!
Там онде блудить сплакана дитина
Без тата, мами, бідна сиротина,
Нічо не їло, душечка му мліє, —
І хоче в хату бідня навернути,
Господар псами тровить єго, чути:
Верескло, впало, кров ся з ніжки ліє…
Пречиста діво, радуйся, Маріє.
Пречиста діво, радуйся, Маріє,
Бо я не можу… Вшак я маю душу,
І чути мушу, і дивити мушу,
Що тут на світі, ах, тутки ся діє;
Да як до гробу зложать моє тіло,
Де темно, тісно, студено, зотліло,
Де нич не плаче, де усе німіє,—
Пречиста діво, радуйся, Маріє!
[1861]
Василь Васильович Чубур (*8 серпня 1949, Суми) — український поет, перекладач, літературний критик, журналіст. Член Національної спілки письменників України.
Поезія
Оконный пейзаж
Отмахнулась, до двери дойдя,
От летящих вдогонку признаний.
И ушла. И стоят между зданий
Частокольные струи дождя.
Застят прошлое, словно былье,
Приглушают все краски, и даже
Вдруг поблек на оконном пейзаже
Ослепительный плащик ее.
И мизинцем вожу по стеклу,
Но уже не исправить картину,
Потому что нельзя, как гардину,
Отодвинуть в сторонку судьбу.
Эти струи плотнее травы…
Я бы стер их и спас положенье,
Но, густые, они продолженье
Настоящего ливня, увы.
А его невозможно стереть!
Я пытался не раз, право слово,
Но разлучный наш дождь на стекле
Не с моей стороны нарисован.
|
