Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Пн, 25.11.2024, 14:48
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Розділи новин
Новини та статті - культура [347]
Поезія, література, проза, музика, мистецтво
Новини та статті: суспільство, політика [806]
Не пов'язане з л-рою та поезією
Усе навколо нашого поетичного сайту [127]
Поради новим користувачам, оголошення, акції, тощо
Літературні конкурси, фестивалі, літ. премії, акції [215]
Вірую... [17]
На релігійну тематику
Постаті [27]
Про поетів, прозаїків, історичні постаті...
Зі святом! [154]
Вітаємо зі святами
Історія, етнографія [29]
Статті на історичну тематику
Куточок читача, глядача і слухача [28]
Що варто прочитати, переглянути відео, послухати...
Куточок споживача [97]
Корисні поради, рекомендації
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Опитування для Вас
Що Ви частіше робите у часи душевних розломів?
Всего ответов: 786

СЕРІЯ - ПОЕТИ. Володимир Ґадзінський, Дмитро Кремінь, Володимир Назаренко

Володи́мир Анто́нович Ґадзі́нський (псевдоніми — Йосиф Гріх, Оскар Редінг, Трильський; * 21 серпня 1888, Краків — † 11 серпня 1932, Одеса, Українська РСР, СРСР) — український поет, прозаїк, критик, публіцист, літературознавець, журналіст, перекладач. Один із зачинателів «наукової» поезії в Україні. Член «Гарту», ВУСППу.

Дмитро́ Дми́трович Кре́мінь (21 серпня 1953, с. Суха Іршавського району Закарпатської області) — поет, публіцист, есеїст, перекладач, лауреат Шевченківської премії. Член Національної спілки письменників України (1979), Асоціації українських письменників (1997), Асоціації естрадних діячів України (1999). Батько українського політика та науковця, голови Миколаївської обласної ради з 25 лютого 2014 Тараса Креміня.

Із творчості

А  де  ж  те  скіфське  золото?
В  землі
справдешня  золота  ріка  розлита,
чи  відвезли  у  безвість  кораблі,
грузькі  трієри  ольвіополіта,
просяяні  пластини  золоті
та  пекторалі  сонячну  осяяність?

Чи  їх  забрали  шторми  на  путі,
що  мореплавцям  дарував  Гіпаніс?
А  де  ж  ті  скіфи-вої?
Де  вони?
Чи  їхнє  сім’я  звіяно  до  крихти?
Переловили  їхні  табуни
жахних  століть  залізнодзьобі  грифи...
А  де  золотоносні  ковалі?
В  ярмі  століть  мої  душа  і  вия.
Непам’ять  і  розор  моїй  землі
від  Дарія  до  туменів  Батия.
Розорений,  розораний  курган...
По  пектораль  прийшов  сюди  ізнов  я,  
чи  захопив  столітній  ураган
безпам’ятства,  безіменства,  безмов’я?
Подарували  нам  залізну  кліть,
Не  золоту  –  під  вічним  зодіаком.
І  вся  моя  історія  стоїть
одним  суцільним  запитальним  знаком.
Де  Скіфія?
А  кажуть,  що  була?
Де  золото?
В  космічній  потерусі
Дзвенить  під  серцем  золота  стріла,
Дзвенить  сережка  золота  у  вусі...  

Володимир Миколайович Назаренко (нар. 21 серпня 1953 р., Андріївна Кролевецький район, Сумська область) — український поет, прозаїк. Член Національної спілки письменників України.

Один з віршів

ЗАСУМУВАЛИ МАВПИ
Засумували мавпи. Вже зима
на шибах креслить ієрогліф лютий.
Мені не віриш ти, але нема
в моїх словах ні меду, ні облуди.
Минають ночі, крижаніє сад,
як кажани – в хліві сплять кури чорні;
вапном в коров’ячому вим’ї молоко стає,
вугілля пахне допотопним торфом.
Засумували мавпи. Йдуть роки.
Мені ти віриш. Крижаніють вишні.
Щось неземне тіка з-попід руки,
наче дитина...Тихо диха тиша
у нашій хаті, повній порохів.
Ідуть віки. Не віриш...Віриш...
        Гарно
було мені, було мені...мені
гойдатись на тугих твоїх ліанах.



 
Розділ новин: Новини та статті: суспільство, політика | Опубліковано: iv-ann

    Ключові слова (теги) матеріалу: поети України, Володимир Ґадзінський, Дмитро Кремінь, серія - поети, Володимир Назаренко


Коментарів: 0

ComForm">
avatar

Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на сторінці "НАШ ТОП ++"
 

     
  Хостинг від uCoz