Га́йворонська Га́нна Андрі́ївна (сестра Філомена) — українська поетеса, греко-католицька черниця.
Одна з поезій
ЛУГАНЩИНІ
Луганщина! Світанок України!
Земля життя мого й моїх батьків.
Державо юності,
У світі ти єдина
У плахті із лісів, полів і нив.
Озвучена козацькими піснями
І підперезана, мов поясом, Дінцем,
Як мати добра, ти завжди над нами
Схиляєшся стривоженим лицем.
Мене Донбас виховував, мов панну,
На кряжах загартовував крутих,
І я Луганщині виспівую осанну,
Вустами соняхів цілую золотих.
В степах безмежних вчилася дзвеніти,
Мов жайвір, що торкає дзвін крилом,
Цю землю шанувати і любити
І сивіти донбаським полином.
Зерно й вугілля. Териконів шати,
Лісів соснових шепіт на зорі, -
Отут мене ходити вчила мати,
Орали Дике поле лугарі.
У землях західних озера є синіші,
Яскравіші і зела, і лани,
Але тобі пісні мої і вірші,
Для тебе мої дочки і сини.
І я тобі освідчуюсь в любові,
О примадонно Україно, розквітай!
На тобі ризи сонячно - святкові,
Смачний і запашний твій коровай.
Моя Луганщино!
І ягідна, й вугільна,
На териконах часу сивизна.
Щаслива будь на всі віки і вільна,
На карті світу в мене ти одна.
Анатолій Васильович Калиновський (псевдоніми — Анатоль Галан, А. Чечко, Іван Евентуальний, Колібрі, Кость Галан, Василь Орлик; * 22 серпня 1901 — † 3 жовтня 1987) — український письменник, редактор, поет-сатирик, член УРДП та ОУП «Слово».
Коцарев Олег Олександрович (*22 серпня 1981, Харків) — український поет, письменник та журналіст.
Одна з поезій
( досить оригінальних)
РАНКОВЕ
І
Знову
Звикає
Поступово
Повітря – тремтить
Над упевненим сірим
Конструктором – Держпромом
Озивається ранішньо
Тупо-щасливою радістю
Із опуклих очей машин
Їхніх червоних дверей
Ззаду встає сонце
Обличчя воно
Всім лоскоче
Не сумний
Я ще!
Нє!
20 грудня. 1998 рік.
Кульчицький Михайло Валентинович (* 22 серпня 1919, Харків — † 19 січня 1943, Трембачеве) — український поет.
Уривки поезій
Как могильщики,
Шла в капюшонах застава.
Он ее повстречал, как велит устав.
Четырьмя гранатами,
На себя не оставив, -
На четыре стороны перекрестя.
***
Я люблю родной мой город Харьков –
Сильный как пожатие руки.
Он лежит в кольце зеленом парков,
В голубых извилинах реки…
| 
