Васи́ль Володи́мирович Барладя́ну (* 23 серпня 1942, Шипка Григоріопольського району Молдови — † 3 грудня 2010, м.Одеса) — український історик мистецтва, поет, журналіст та політичний діяч. Професійний румунознавець. Політв'язень у часи СРСР (1977–1983).
Ні́на Миха́йлівна Бурми́строва (*23 серпня 1947, Ішимбай) — російськомовна українська поетеса.
Сергі́й Ві́кторович Жада́н (* 23 серпня 1974, м. Старобільськ) — український письменник, поет, перекладач, громадський активіст.
Одна з поезій
+ + +
Ось знову я пишу про неї,
розповідаю про балкони
та її домашні розмови.
Ось я згадую, що вона
ховала від мене,
що зберігала між сторінок
антологій усіх тих проклятих поетів,
котрі старанно псували
нам життя.
«Минулого літа, - говорила вона, -
сталось щось із моїм серцем.
Воно почало дрейфувати, мов корабель,
команда якого померла
від лихоманки.
Рухалось углибині мого дихання,
підхоплене течією,
атаковане акулами.
Я йому говорила:
серце, серце, жодні вітрила й канати
не допоможуть тобі.
Cузір’я висять надто високо,
аби можна було знайти дорогу.
Серце, серце,
забагато чоловіків
наймалось у твої команди,
забагато їх сходило в британських портах,
гублячи душі
зеленим вогнем алкоголю».
Так і я –
згадую її литки, за які готовий
був битись до крові,
і повторюю за нею:
серце, серце,
хворе на лихоманку,
одужуй скоріше,
йди на поправку,
ще стільки пекучої любові чекає на нас,
ще стільки прекрасних трагедій
приховано від нас у відкритому морі.
Серце, серце,
мені так радісно слухати,
як ти б’єшся,
схоже на лисицю –
пійману,
але не приручену.
Олексій Анатолійович Кононенко — (* 23 серпня 1957, с. Роздолля, Компаніївський район, Кіровоградська область — український поет, письменник, журналіст, автор відомих українських пісень, сценарист і режисер культурно-мистецьких заходів, заслужений діяч мистецтв України, Лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Івана Огієнка, член Національної спілки письменників України.
О́сип Степа́нович Макове́й (*23 серпня 1867, м. Яворів, нині Львівської області — †21 серпня 1925, м. Заліщики, нині Тернопільської області) — український поет, прозаїк, публіцист, критик, літературознавець, перекладач, редактор багатьох періодичних видань, педагог, громадсько-політичний діяч.
Один з творів
ПОЛЕТІВ БИ Я НА УКРАЇНУ
Полетів би я на Україну
не конем, а бистрим самоходом,
щоб натішитись своїм народом,
щоб поглянути на ту країну,
що так довго у неволі
дожидала щастя й долі
і діждалася спасення,
свого воскресення.
Не пропустять чати самохода
напоперек вченої Європи,
скрізь плоти із дроту, і опоки,
і жива з вояків загорода,—
смерть пильнує всі поля й дороги,
всюди повно смутку і тривоги....
Сів би я на самолет крилатий
і злетів би ген понад Карпати,
як орел, буяв би у просторах
і осів би на дніпрових горах
між своїми, у старій столиці:
«Ах, здорові, браття і сестриці!
Не гадаз я і не сподівався,
щоб такого свята дочекався...»
Не дадуть!
І там, під небом, зловлять,
самолети наздогін затровлять,
із землі гарматами підстрілять,
із повітря кулями поцілять,
і, як пташка, що летіла в вирій,
за мою любов і намір щирий,
поранений, впаду в долину
і загину...
Маю в полі іскрові станиці,—
ні чим пташка, ні чим вітер скорий,
понесли би вістку поза гори,
за окопи, поза всі границі,
і за хвильку мали би вже браття
мій привіт із Закарпаття.
Як же радо я б до них промовив
і з великим святом поздоровив:
«Помагай вам боже, земляченьки,
у тяжких трудах для неньки,
щоб до решти скинули кайдани,
прогонили ворогів із дому
і як вольні в світі громадяни
раз зажили по-свойому».
Годі! Всі станиці приготовлять,
невидимого посланця зловлять,
ще й мене, як зрадника, осудять
та за щирість до братів огудять:
«От найшов собі кого любити.
Се наш ворог. Помагай нам бити»,
І нема мені потіхи, ні поради
за Карпатами в чужині,
без своєї щирої громади —
наче на пустині.
Тільки втіхи, що і ворог лютий
не підслухає і не підгляне,
як нетяга, на війні забутий,
десь над Тисою у лузі стане
і летить думками на свободу
до воскреслого народу:
«Полетіть, мої думки крилаті,
поза гори наші за Карпати.
Розстеліться цвітом за кордоном,
поклоніться всім низьким поклоном,
розкажіть, як ми вмивались кров'ю,
як горіли до братів любов'ю,
що її не спинять ні кордони,
ні прокльони, ні всі заборони,
що її не можуть побороти
ні окопи, ні колючі дроти,
що її не вб'ють і всі гармати,
бо нам всім одна лиш рідна мати —
Україна!»
22 серпня 1917 р.
Аріядна Арсенівна Стебельська (Дівоче прізвище — Шумовська, псевдоніми — Аріядна Шум, А. С., А. Ш.; * 23 серпня 1919, Гнівань, УНР — 6 червня 2002, Торонто, США) — українська поетеса, прозаїк, науковець, літературний критик, мистецтвознавець, журналіст, маляр, скульптор. Член Асоціації діячів української культури (АДУК). Член НТШ, Української Спілки Образотворчих Мистців, голова Торонтського відділу Асоціації діячів української культури.
Ципердюк Іван Михайлович (нар. 23 серпня 1969 р.) — український поет, один з представників так званого Станіславського феномену. Кандидат філологічних наук.
Поезія
ПЕРЕМОЖЕЦЬ
Винайдено еліксир перевтілення. Декілька
крапель дають змогу пахолку стати
графом, аристократу — щуром помийним,
на вулицях середньовічного міста
здійснювати карнавали перетворень,
сплутавши день і ніч. У мене зранку
проріс волячий хвіст, втілення мрії нічної
стати биком, аби брати участь
у кориді, підняти тореадорів на роги,
погратися з матадором,
в кінці пришпиливши до стінки,
а затим кинути скривавлене тіло
в пащеку трибуні: хай жеруть його,
заки ще тепле) — і заревіти так, щоб
замліли притаємні душі панянок
з похітливими очима і збудженими
стегнами. Я стану дибки у всій своїй красі.
Мій рев затрясе їхніми тілами, їхній стогін
буде луною до мого. Перемігши, впаду на
коліна, ставши знову людиною.
Антон Іванович Шмигельський (* 23 серпня 1901 с. Плугів Золочівського району Львівської області — † 4 листопада 1972, м. Львів) — український поет та військовий журналіст.
|
