Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Пн, 25.11.2024, 14:33
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Розділи новин
Новини та статті - культура [347]
Поезія, література, проза, музика, мистецтво
Новини та статті: суспільство, політика [806]
Не пов'язане з л-рою та поезією
Усе навколо нашого поетичного сайту [127]
Поради новим користувачам, оголошення, акції, тощо
Літературні конкурси, фестивалі, літ. премії, акції [215]
Вірую... [17]
На релігійну тематику
Постаті [27]
Про поетів, прозаїків, історичні постаті...
Зі святом! [154]
Вітаємо зі святами
Історія, етнографія [29]
Статті на історичну тематику
Куточок читача, глядача і слухача [28]
Що варто прочитати, переглянути відео, послухати...
Куточок споживача [97]
Корисні поради, рекомендації
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Опитування для Вас
Як Ви дізнались про сайт?
Всего ответов: 424

СЕРІЯ - ПОЕТИ. Марія Адамовська, Володимир Лучук, Маргарита Ормоцадзе, Софія Сітало, Галина Ткачук, Іван Франко, Юрій Яновський

Адамо́вська Марія (з дому — Олійник; *27 серпня 1890, с. Михалків, нині Борщівського району Тернопільської області — †1968, м. Мелвілл, Канада) — українська літераторка , поетеса , громадська діячка.

Володи́мир Іва́нович Лучу́к (27 серпня 1934 — 24 вересня 1992) — український письменник , поет . Чоловік письменниці Оксани Сенатович, батько письменника Івана Лучука, шумеролога Тараса Лучука.

Вірш до першого вересня
Уставати рано треба
Вірш
Рано-вранці крізь віконце
Зазирнуло в хату сонце.
Я збудив Марійку знову
На зарядку на ранкову.
Вже Марійка учениця –
Довго спати не годиться.
Усміхнулось сонце з неба:
– Уставати рано треба!

Маргари́та Ормоца́дзе (*27 серпня 1981 року, м. Київ) — український журналіст, письменник, поет. Член Незалежної медіа-профспілки України з 2006 року та Міжнародної федерації журналістів з 2007 року. Автор журналістських розслідувань у сфері фінансів та економіки.

Один з верлібрів
С синкопами и загадкой. Ожидание снега в Киеве
Октябрь кончен.
                Бореи – хлестче.
Я, в 00:30,
заснула в вещей
воде столицы.
Заснула с чувством
что ночь – долга,
и город утром,
возьмут снега.

В мой сон
        врывались
                боги
холодных миль,
прося подмоги,
в осенний штиль.
От их оскала,
мир
   станет
          льдом,
я открывала,
им двери в дом.

Их нет капризней,
их воля – петь,
на их отчизне
царит Медведь.
В седых жупанах,
из шкур драконов,
у них в карманах,
полно циклонов.

Мой сон глубок.
А ночь – бела.
Электроток
злит провода.
Сквозь бег дорог,
через мосты,
в осевший смог
ныряют
       белые
             киты.

Ноябрь раскрыт.
             Бореи хлестче.
Я, в 8:30,
проснулась в вещей
воде столицы.
Стал
      Город
           выше,
чем облака.
На наших крышах,
взошли снега.

Софія Сергіївна Сітало (*27 серпня 1982 м. Суми)  — акторка Сумського театру юного глядача, поетеса. Одна із засновниць літературної студії «Паркан» (м. Суми).

Один з цікавих віршів

АМПЛІТУДА

Амплітуда настрою : ранок вогкості
Назбирав повні жменьки .
Знаєш , мої гематоми це вторинні
Статеві ознаки , що продерлись
Крізь хащі артерій .
Знаєш , під усім оцим жиром я так
Само , як і раніше тоненька.
Мої безпорадні легені , знаєш , це
Просто на вихід двері .
Квітень манірний , безтурботний та
Агресивний , як музика
Шести десятих .
Мені не згадати , хто з нас був ним
Насправді , не зібрати цих крихіт
Осмислення в купу , не зрозуміти ,
Що він означає і що з нього взяти ,
Якщо в мене серце відвалюється ,
Як і , зрештою , будь – яка ручка
Дверей на вихід .

Галина Ткачук (*27 серпня 1985, м. Хмельницький) — авторка поезії та прози, зокрема для дітей. Випускниця факультету гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Одна з поезій

Я тебе покохаю до сліз

Я тебе покохаю до сліз,
Відберу у нелегкої долі,
Тільки ти не кажи мені більш,
Що не будеш зі мною… Ніколи!

Я тебе зачарую повік,
Ти не знатимеш, що таке горе.
Тільки ти мені, любий, повір!
Не кажи, не кажи більш «ніколи»!

Запалаю любов"ю в душі,
Але я не скроплю її болем.
Я писатиму щирі вірші,
Тільки ти не кажи більш «ніколи».

Нас торкнулося щастя на мить…
Защеміло сердечко до болю,
І по нині болить, так болить:
«Ми не будемо разом… Ніколи…»

Не забуду ніколи цю мить,
Коли щастя тікає рікою…
І на серці щемить, так щемить:
«Ми не будемо разом… Ніколи…»


2013

Іва́н Я́кович Франко́ (* 27 серпня 1856, с. Нагуєвичі, Дрогобицький повіт — † 28 травня 1916, Львів) — український письменник, поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893 р.), дійсний член НТШ (1899 р.), почесний доктор Харківського університету (1906 р.)

Вірш передчуття

Гримить
 
Гримить! Благодатна пора наступає,
Природу розкішная дрож пронимає,
Жде спрагла земля плодотворної зливи,
І вітер над нею гуляє бурхливий,
І з заходу темная хмара летить –
Гримить!
Гримить! Тайна дрож пронимає народи,-
Мабуть, благодатная хвиля надходить…
Мільйони чекають щасливої зміни,
Ті хмари – плідної будущини тіни,
Що людськість, мов красна весна, обновить…
Гримить!

Яно́вський Ю́рій Іва́нович (нар. 14 (27) серпня 1902, Маєрове — † 25 лютого 1954, Київ) — український поет та романіст. Один із найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX століття. Також редактор журналу «Українська література» та військовий журналіст.
Розділ новин: Новини та статті: суспільство, політика | Опубліковано: iv-ann

    Ключові слова (теги) матеріалу: поети України, Марія Адамовська, Галина Ткачук, Маргарита Ормоцадзе, Юрій Яновський, Софія Сітало, серія - поети, Володимир Лучук, Іван Франко


Коментарів: 0

ComForm">
avatar

Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на сторінці "НАШ ТОП ++"
 

     
  Хостинг від uCoz