Алікберов Віталій Мурсалович (* 2 вересня 1944, с. Цапівка, Вінницька область[1]) — художник-живописець, педагог, поет, Народний Художник України, член Національної Спілки Художників України (1988), лауреат премії імені Вернадського. Праці Алікберова експонувалися в Москві, Санкт-Петербурзі, Харкові, Києві й Одесі.
Поезія
Все знайоме навкруг
І поля і левади,
Десь тут школа, ставок
І старі перелази
Ніби тисячі літ
Ніби тисячі зим
Як осипався цвіт
І прощаюсь з ним
Свою землю, свій край
Обмережив стежками
Слід долоні впізнай
Торкаюсь руками
Все відійшло
І над згорілим полем,
Що памяттю зоветься
Є село
Я журавель
Моє гніздо згоріло
Чи є кому до нього діло
Чужих земель
І вже давно не видно краю
Биків не бачу, ні …
Одні горби
За ними що?
Ніхто не знає
Спитай в засохлої верби …
куди ти йдеш, старенька мамо
і що несеш важке в цьому мішку
невже привезли нові ярма
і знову горе, знову найми
і знову бідність, нема ні радості, ні сміху
невже забули те, що було
за людську людяність любов
Роман Олександрович Бабовал (*2 вересня 1950 р., Льєж — †15 червня 2005 р., Льєж) — український і французький поет та перекладач з Бельгії.
Один з творів
* * *
в кожнім дзеркалі я причаївся
для жінок з шовковими устами
для жінок із стиглими грудьми
для жінок що пахнуть кров'ю і водою
для жінок неторканих жінок некоханих
в кожнім дзеркалі я припиняю час
Іва́н Микола́йович Вагиле́вич (пол. Iwan Wahylewycz, рос. Иван Вагилевич; псевд. і крипт.: Вагилевич Далибор, Волк Заклика; *2 вересня 1811 —†10 червня 1866) — священик УГКЦ, український поет, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч. Один з авторів альманаху «Русалка Дністровая».
Вірш
МАДЕЙ
На високій Чорногорі
Буйні вітри віють,
На зеленій полонині
Сірі вовки виють;
Тисяч коней вороненьких
В байраках ірзає,
Тисяч гарних легіників
Коників сідлає.
А ватажко сивий Мадей
Зморщив густі брови,
Чорні очі заблищали
та жаждою крови.
Поверх коней яснобарві
Прапори сіяли,
Байраками і дебрами
Ратища мелькали.
Павло́ Петро́вич Филипо́вич (*2 вересня 1891, Кайтанівка — †3 листопада 1937, ур. Сандармох, Карелія) — український поет та літературознавець доби Розстріляного відродження. Також перекладач з французької, латинської та російської мов, педагог.
Із творчості
"Єдина воля володіє світом..."
Єдина воля володіє світом,
Веде в майбутнє нас єдиний шлях,
Ми умремо з єдиним заповітом
В непереможних і міцних серцях.
Врятує вроду і себе людина,
Життя зросте над попелом руїн, -
Велика мрія, мудра і єдина,
Недаром дзвонить у всесвітній дзвін.
Віки летять, а в неозорім морі
Єдине сонце для землі горить,
І всі колись з'єднаються в просторі -
Людина, звір, і квітка, і блакить.
ЗЕМЛЯ І ВІТЕР. Київ, 1922.
| 
