Бойко Григорій Пилипович (Грицько Бойко) (*5 вересня 1923, Оленівка, Донеччина — 25 вересня 1978, Київ) — радянський, український письменник, поет і перекладач, член Спілки письменників СРСР.
Кілька поезій
Чому Тимко подряпаний
- Чому це ти подряпаний? -
Юрко Тимка пита.
Тимко йому відказує:
- Та я ж купав кота!
- А я от не подряпаний,
Хоч теж купав свого.
- Еге, ти ж не викручував
І не сушив його!
Де Іванко?
— Де Іванко? — запитав
наш учитель Тому.
— Та він ногу поламав
і побіг додому!
Пояснила
— Чого увесь урок ти, Лідо,
пасешся в зошиті сусіда?
— Перевіряю я Семена:
чи вірно він списав у мене?
Марк Озясович Боянжу (5 вересня 1929, Херсон — 1995, Херсон) — радянський та український російськомовний дитячий поет.
Один з україномовних віршів
ПРО ЗАБУТІ ІМЕНА
В нашім літнім таборі щось незвичне діється -
Сосни спантеличені – чи ж не дивина:
Не по-людськи звуться у загонах діти всі,
Ви лишень послухайте, що за імена.
Чується на кухні: - Ріж, Козел , капусту!
А на стадіоні: - Зуб, на лівий край!
Камбала в поході репліку відпустить:
- Ширше крок, Медузо!
- Хвіст, не відставай!
І зітхали гірко букви і трепети,
І на їжакові їжився кожух,
Як луна питала :- Гей , Колючко, де ти?
Сарано, не сунься! Не кричи, Лопух!
Таж таки у таборі щось незвичне діється,
Що це за створіннячка нині тут живуть?
- Я не Каракатиця! - вигукнула дівчинка, -
Я згадала : Таня я! Так мене зовуть!
Камбала згадала, що вона – це Галя,
Зуб не Зуб - Олекса, Хвіст не Хвіст - Семен!
Втямила Наталя, що вона – Наталя!
Саша – це є Саша, Валя – просто Валя
І нема на світі краще цих імен!!
Оле́на Валенти́нівна Гара́н (* 5 вересня 1977, м. Полтава, Полтавська область) — українська поетеса, редактор, громадська діячка, член Національної спілки письменників України з 2002 року.
Григо́рій Федо́сійович Кри́вда (*5 вересня 1923, Середівка, Згурівський район, Київської області — †25 березня 1997, Донецьк) — український письменник, поет . Член Спілки письменників з 1955 року.
Олекса Марченко (5 вересня 1937, с. Яловенкове, Харківський район, Харківська область, УРСР — 20 березня 2010, Харків, Україна) — український поет. Лауреат премії ім. Олександра Олеся[1]. Член Національної спілки письменників України (2002).
Вірш-пісня
Харків моя любов
Слова: Олекса Марченко Музика: В'ячеслав Корепанов
Зоринкою світла сльоза,
Упала в рясні в лісопарку.
Мене проведи на вокзал,
Бо я залишаю мій Харків.
Приспів:
Вечір у вікна постукав,
Спогад зоріє обом.
Харків для когось розлука,
Харків для мене любов.
Харків для когось розлука,
Харків для мене любов.
Хвилює прощання без слів,
Сміються троянди пахучі.
Зі мною ти мовчки присів,
Щоб слалась дорога співуча.
Приспів.
За обрій ідуть поїзди,
А дощ за вечірнім держпромом.
Розлука відступить завжди,
І я повернуся додому.
Приспів:
Вечір у вікна постукав,
Спогад зоріє обом.
Харків для когось розлука,
Харків для мене любов.
Харків для когось розлука,
Харків моя любов.
Харків моя любов.
Савенець Андрій Миколайович ( 5 вересня 1977, с. Корнині на Житомирщині) – український поет, перекладач, літературознавець, доцент гуманітарно- економічної академії (м. Лодзь, Польща).
|
