Масляк Володимир Іванович (* 14 вересня 1859, с. Сарники (Сернки[2]) Середні (тепер с. Діброва, Рогатинського району, Івано-Франківської області) — †15 липня 1924, Львів) — український письменник, поет, перекладач, критик, журналіст. Батько українського поета, перекладача Масляка Степана-Юрія.
Уривки поезій
серце рветься,
Мов птиця к сонцю в полудень;
Воно на труд великий преться:
Для люду нести слів огень.
Мене вже доля посвятила,
Щоб я за люд мій щиро став;
Щоби я тьму, цей люд прикрившу,
Зірвати світлом помагав
Ой коби-то де дістати
Тих крилець сокола,
Облетів би світ широкий,
Земленьку довкола…
Назбирав би сонця лучів,
Блиску самоцвіту
На обнову тим хатинам,
Що в туман сповиті.
Поспитав би, чи є в світі
Де такеє море,
Щоб водиця, з нього взята,
Дала лік на горе.
Ніс би воду по крапельці
Між люд мій ізбраний.
Роздував би тую росу (!)
Немов вітер ранній.
Ой, на кожне невеличке,
Низеньке віконце…
Най би смуток проганяли,
Наче хмару сонце
Мельников Володимир Миколайович (* 14 вересня 1951, Чернівці — український письменник, поет, Заслужений діяч мистецтв України.
Альфа
Слова: Володимир Мельников Музика: Володимир Мельников, Сергій Коваль
В "Альфі" служать не супермени,
Що не знають ні болю, ні стресів.
Честь і мужність – це їх знамена,
Хай про це і не пишуть у пресі.
Приспів:
"Альфа" - спецпідрозділ безпеки.
"Альфа" - діє в холод і спеку.
"Альфа", як остання надія,
Мужньо, до останнього діє.
В "Альфі" - хлопці звичайного зросту,
Вміють битися, вірно любити...
Тероризм зупинити непросто,
І судилося їм це робити.
Приспів.
Хлопцям з "Альфи" сняться кохані,
І болить за друзів і втрати...
Найсвятіше для "Альфи" завдання -
Захищати, а не карати.
Приспів.
Усач Григо́рій Дави́дович (*14 вересня 1934, м. Немирів, Вінницька область — український і єврейський поет, прозаїк, драматург. Член Національної спілки журналістів України (1960), Національної спілки письменників України (1974).
Уривки віршів
Я малював у зшитку перемогу,
Як уявляв її малий:
Знаменами устелена дорога,
І тато мій додому йде по ній
Що означає це – казки із вирію?
Казки, що відлетіли й прилетіли.
Моя фантазія їм шлях відмірює
в надії, що у них зміцніли крила.
Той шлях – від України до Ізраїлю
і від Ізраїлю до України.
Мені любов до цих країн нараяла
казки окрилить долею пташини.
Кохані дві домівки…
І довірю я казкам,
їх виряджаючи в мандрівку,
високим шляхом понести
із вирію чуття це – від домівки до домівки
| 
