Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Чт, 28.03.2024, 11:17
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Логін:
Пароль:
Розділи новин
Новини та статті - культура [344]
Поезія, література, проза, музика, мистецтво
Новини та статті: суспільство, політика [796]
Не пов'язане з л-рою та поезією
Усе навколо нашого поетичного сайту [127]
Поради новим користувачам, оголошення, акції, тощо
Літературні конкурси, фестивалі, літ. премії, акції [212]
Вірую... [17]
На релігійну тематику
Постаті [27]
Про поетів, прозаїків, історичні постаті...
Зі святом! [153]
Вітаємо зі святами
Історія, етнографія [28]
Статті на історичну тематику
Куточок читача, глядача і слухача [21]
Що варто прочитати, переглянути відео, послухати...
Куточок споживача [76]
Корисні поради, рекомендації
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Опитування для Вас
Як Ви дізнались про сайт?
Всего ответов: 424

СЕРІЯ - ПОЕТИ. Григорій Косяченко, Аттила Могильний

Григорій Панфілович Косяченко (29 (16) вересня 1903, с. Черняхівка, нині Яготинський район, Київська область — 11 лютого 1935, Київ) — український поет доби Розстріляного відродження.


Із творчості

А за селом стоїть смуглява тиша,
До серця приколола сірий біль.
І по борознах кров’ю вже не пише
Лунав спів оскаженілий біль.
Не так давно тут ранили гармати,
і крицею точився кулемет,
А вороги далеким шляхом – в коло...
І тільки з рани просюрчала кров.
Упав до ніг знесилений вже голос..,
Ах! про минуле згадую я знов !..
І освітив криваві пальці місяць...
– О, скільки вже було тут боїв?
Чи скоро землю з кров’я перемішать,
І над болотом звисне не туман, а гнів?



Атти́ла Ві́кторович Моги́льний (* 16 вересня 1963, Київ — † 3 вересня 2008, Київ) — український поет, дитячий письменник та перекладач.
Один із небагатьох київських династійних поетів: його батько — поет Віктор Могильний, відомий як Віть Вітько.

З віршів
Турмани над дахами

Якір

Ex, Вероніко, це аж сумно,
і десь в душі пече
один хапливий поцілунок
і місяць за плечем.
Ми, мабуть, щось недоказали…
138-й рушив.
Мадонно приміських кварталів,
молись за наші душі.
1980



 
Розділ новин: Новини та статті: суспільство, політика | Опубліковано: iv-ann

    Ключові слова (теги) матеріалу: поети України, Аттила Могильний, Григорій Косяченко, серія - поети


Коментарів: 0

ComForm">
avatar

Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на сторінці "НАШ ТОП ++"
 

     
  Хостинг від uCoz