Ольга Миколаївна Башкирова (*19 вересня 1979, Конотоп) — українська поетеса.

Одна з поезій

***

Назустріч – світло, чисте й осяйне,
а вслід – сопіння, мат і звинувачення
за те, що я завадила мене
використовувати за призначенням.

Під гук пустопорожніх калатал,
у гаманцях, без мрії і без кисню,
я пригадала: я – дзвінкий метал,
а не кружальце з геральдичним тисненням.

Обов’язок? Суспільство? Ще чого!
З дороги – геть! Мені сьогодні весело.
І, очевидно, кесар – не “того”,
коли від кесаря тікає кесареве.

Панове, за свободу – все на кон!
Від вас не дочекаєшся овації.
Це, люди, той іще атракціон,
коли роками мрієш відірватися.

Але коли я упаду, ви не
піднімете, йдучи завжди у ногу
таку стьмянілу й стомлену мене,
бо кесар нам – ніхто. А Боже – Богу.

Прокрусти щастя прокляті, ви про-
йдете у ніч, самі собі не раді.
А я – монетка, пущена в метро, –
летіти з підстрибом по балюстраді.

-=-------------------------------------------------

Василь Іванович Будянський (*19 вересня 1942, с. Черняків, Вовчанський район, Харківської області)   — Заслужений артист України. Драматург, поет, театральний актор. Досліджує історію давньої літератури, українську етнопедагогіку.

-=-----------------------------------

Вдовиче́нко Сергі́й Миха́йлович * 1939, с. Оленівка (Могилів-Подільський район) Могилів-Подільського району Вінницької області — український поет, педагог, науковець. Член Національної спілки письменників України (2003).

-=--------------------------------------

Ю́рій Тимофі́йович Доце́нко (*19 вересня 1954, Малотаранівка) — український поет, член Національної спілки письменників України з 1991.

Уривок з поеми

Додому їду - мов у вічність,
На рівні серця - Тор-ріка.
І вибиває електричка
На рейках долі гопака:
У шпали шкварить навіжено
-Аж відлітають костилі,
Летить на вогник - на зелений
Хоча червоний вже горить.
Бики здригаються у річці –
Аж прогинаються мости,
Такі викидує колінця,
Що, Боже праведний, прости.

-=---------------------------------------------

Окса́на Стефа́нівна Забу́жко (* 19 вересня 1960, Луцьк) — українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. У своїй творчості приділяє багато уваги усвідомленню української ідентичності і при цьому часто користується методологією фемінізму та постколоніалізму.

Із творчості

* * *

Така кругла, як глобус,
моя ніжність до тебе — голого,
до тебе — сплячого, до тебе —
хлопчика з підібганими ногами і носом, уритим в подушку:
до твого спросонного, ображеного мурмотіння, коли
колошкають,
до стеряного кліпання,болісно стятих брів на увімкнене світло
(досконалий образ наруги над безневинним), —
ніжність, якої не проковтнути: тисне сльозами в горлі.

Здоровий, сильний мужчина,
що вдень підкидає мене однією рукою, як в танці,
обтуляє плечем і сміється поверх мого зросту
до світу наставленими зубами,
що завиграшки радить собі із навалою впертих, тупих,
непокірних предметів
(автомобіль, скальпель, хура дощок, гора непомитих
каструль…), —
розпростертий під ковдрою
на всю довжину безвладного, теплого тіла,
чи погідно сопучи, чи з безрадним покруком кулячись в себе
(відвертаючись до стіни,
ослоняючись лапою, як цуц: не займайте, будь-ласка…), —
являєш мені напоказ
всю беззахисну сутність людської породи: знищенність.

Равлик без черепашки —
Тоненьке стебельце проросле на танкодромі —
Немовля у візочку полишенім напризволяще —
Кроткий ідіот що до всіх усміхається в людському тлумі —
Безногий серед дороги —
Жінка вночі на порожній вулиці —
Зародок в лоні перед абортом —
Пелюсткова шкірка що плаче від дотику —
Око на світлі нічим крім сльози не прикрите —
Кожен із нас кожної миті цілком несвідомо —
Сплячий мужчина.

-=--------------------------------------------------

Михайло Степанович Курах (19 вересня 1895 — †18 червня 1962) — сотник Армії УНР (полковник в еміграції), поет.

Січовий вірш

Тим що впали

Коли ви вмирали,
Вам дзвони не грали,
Ніхто не заплакав
Над вами.
Лиш в темному зворі
Ревіли гармати
І зорі на небі
Вмивались сльозами.
 
Коли хоронили вас
В темну могилу,
То земля від крови
Чорніла.
Під хмарами круки
Стадами літали,
І бурею битва
Гриміла.
 
На ваших могилах
Хрести похилились,
Тернові віночки
Звалились додолу.
Спіть орли-соколи!
Ми гостримо зброю
І ждемо на поклик:
“До бою! До бою!”

-=---------------------------------------

Ольга Іванівна Марунич (* 19 вересня 1918, с. Могильне сучасного Гайворонського р-ну Одеської обл. — † 18 серпня 1965) — українська журналіст, педагог і поетеса.

Поезія

-=------------------------------------------

Анастасі́я Анато́ліївна Мате́шко (уроджена Походе́нко; нар. 19 вересня 1976, Київ) — українька акторка, режисер, поет.

-=---------------------------------

Нахімов, Якім Ніколайович (* 19 вересня 1782- † 30 липня 1814) — російськомовний поет-сатирик Харківщини.

Зразок творчості

Чтобъ мрачную страну наукой озарить,
Ученыхъ множество въ Украину валитъ.
Сїяютъ здѣсь они, какъ въ темнотѣ зарницы,
Но что блѣститъ у нихъ? Мундирныя петлицы!

-=-------------------------------------------

Олекса́ндр Іва́нович Павло́вич (19 вересня 1819, с. Шариське Чорне Бардіївського округу, Словаччина — 25 грудня 1900, Вишній Свидник, Словаччина) — поет, громадський діяч, педагог, греко-католицький священик. Писав на Шаришському діалекті української мови та словацькою мовою.