Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Сб, 02.11.2024, 21:31
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Розділи новин
Новини та статті - культура [347]
Поезія, література, проза, музика, мистецтво
Новини та статті: суспільство, політика [805]
Не пов'язане з л-рою та поезією
Усе навколо нашого поетичного сайту [127]
Поради новим користувачам, оголошення, акції, тощо
Літературні конкурси, фестивалі, літ. премії, акції [213]
Вірую... [17]
На релігійну тематику
Постаті [27]
Про поетів, прозаїків, історичні постаті...
Зі святом! [154]
Вітаємо зі святами
Історія, етнографія [29]
Статті на історичну тематику
Куточок читача, глядача і слухача [28]
Що варто прочитати, переглянути відео, послухати...
Куточок споживача [94]
Корисні поради, рекомендації
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Опитування для Вас
У Вас є власний сайт?
Всего ответов: 551

СЕРІЯ - ПОЕТИ .

Бори́с Володи́мирович Ба́рський (народ. 22 вересня 1959, Одеса) — український режисер, актор, поет, Народний артист України. Участник комік-трупи «Маски».

-=-------------------------------------------

Оле́на І́горівна Гале́та (*22 вересня 1975, Львів) — українська поетеса та літературознавець. Доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства ЛНУ, науковий співробітник Центру гуманітарних досліджень ЛНУ.

Із творів

СУД У ПЕРЕДДВЕР'Ї

1
Поможи мені, Боже,
здолати таку бистрину,
Де осикове листя
не торкає свого відображення.
Не піщини, а дні
перекочують води по дну.
Затираються враження.
Забувається смак
перестиглих останніх суниць,
Одиноких вигнанців
із давнього світу духмяного,
А жінки, що ховають
у пазухах гнізда жар-птиць,
Не народжують янголів.
Поможи мені, Боже,
здолати таку самоту,
Де уже ні води,
ні ріки, ні човна-перевізника,
Де пісок залягає
у вічність, таку золоту,
Ніби в осінь припізнену.

-=-------------------------------------

Мірек Боднар (* 22 вересня 1985, Івано-Франківськ) — український поет, перекладач і видавець.

Інтимна лірика

my angel rocks back and forth

світ обертається довкола родимки внизу її живота.
у мене є небо чи будь-яка інша стрімка висота,
є бог, що за кожен мій вчинок щедро колись воздасть,
але наразі світ обертається довкола її зап’ясть.
є гори, річки, дерева, птахи, міста, дорога врешті-решт,
є це неспішне існування, що схоже на заслання чи арешт,
є гармонія, музика, тиша і спокій, дзвінке суголосся,
але наразі світ обертається довкола її волосся.
у мене є все (і навіть більше), чого я коли-небудь хотів,
є соняшники ван ґоґа і зграя бройґелівських хортів,
є перманентний смуток, є радість, є сльози і сміх,
але наразі світ обертається довкола її ніг.
є безліч релігій, є пекло, нірвана, шеол, джаханнам,
є дні і тижні, й місяці, коли найбільше довіряєш снам,
є незліченна кількість незрозумілих мені речей,
але наразі світ обертається довкола її очей.
є несміливий і дуже довгий початок (але немає кінця),
є темрява, в якій можна почути, як б’ються серця.
і як до лаури молився петрарка, а дон кіхот до дульсинеї,
так я молюсь в цій темряві до світу, що зупинився врешті біля неї

-=----------------------------------------------------------------

Павліха Іван Васильович (* 22 вересня 1938 с. Королі Нові, Білгорайського повіту Люблінського воєводства, Польща) — український поет-гуморист, громадський діяч, обирався депутатом Калуської міської ради першого демократичного скликання у 1990–1994 роках, є головою Калуського міськрайонного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка з 2000 року. Член Національної спілки письменників України|Національної спілки письменників України з 6.06.2000 року.[1] Працював педагогом, очолював літстудію міста Калуша. Нагороджений медаллю «Будівничий України».[

Одна з поезій

Про критику й самокритику

А самокритика тепер у моді.
Часи для неї золоті прийшли.
Шмага себе начальство при народі
І ллє на себе цебрики хули.
 
Спитаєте: «Заради чого все це?»
Л, є у цьому свій резон і глузд:
Не так хапає критика за серце,
Якщо іде із наших власних уст.
 
Вона в людей пробуджує довір`я
І навіть викликає співчуття…
Шмагаються, що аж летить з них пір`я,
Не на погибель, звісно, - на життя.
 
Буває, хтось з підлеглих не врахує
«Тортур» тих їхніх – само дорікань,
І виступить, і сам покритикує,
І висловить ряд слушних побажань.
 
В президії заплескають дружненько,
Подякують за слушність гострих слів,
Що потім той забуде і про неньку,
Про премії забуде й поготів.
 
-=-------------------------------------------------

Світлана Кузьменко (*22 вересня 1928 — †15 вересня 2013) — українська поетеса, прозаїк, критик, перекладач. Член ПЕН-клубу, Президії Об'єднання українських письменників «Слово» у Канаді. Член Національної спілки письменників України.

Один з віршів

МАМИН ДЕНЬ

День травневий, день весняний –
Трави й квіти весняні.
Навкруги – куди не глянеш:
Все всміхається мені.
І в таку чудову днину,
Між пташок дзвінких пісень,
В серці кожної людини
Йшов любов’ю Мамин День.
В день такий приносять діти
До мамів любов свою –
В подаруночках і квітах
Кажуть: я тебе люблю.
 

Розділ новин: Новини та статті: суспільство, політика | Опубліковано: iv-ann



Коментарів: 0

ComForm">
avatar

Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на сторінці "НАШ ТОП ++"
 

     
  Хостинг від uCoz