Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Пт, 29.03.2024, 14:44
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Логін:
Пароль:
Розділи новин
Новини та статті - культура [344]
Поезія, література, проза, музика, мистецтво
Новини та статті: суспільство, політика [796]
Не пов'язане з л-рою та поезією
Усе навколо нашого поетичного сайту [127]
Поради новим користувачам, оголошення, акції, тощо
Літературні конкурси, фестивалі, літ. премії, акції [212]
Вірую... [17]
На релігійну тематику
Постаті [27]
Про поетів, прозаїків, історичні постаті...
Зі святом! [153]
Вітаємо зі святами
Історія, етнографія [28]
Статті на історичну тематику
Куточок читача, глядача і слухача [21]
Що варто прочитати, переглянути відео, послухати...
Куточок споживача [76]
Корисні поради, рекомендації
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Опитування для Вас
Дайте оцінку сайту української поезії
Всего ответов: 607

СЕРІЯ - ПОЕТИ .

Олекса́ндр Алі́мович Буце́нко (* 26 вересня 1954, Київ) — український поет, перекладач, критик, мистецтвознавець.

-=--------------------------------

Мики́та Па́влович Годόванець (*14 (26) вересня 1893, Вікнина Тернівської волості Подільської губернії, нині Гайворонський район Кіровоградської області — †27 липня 1974, Кам'янець-Подільський) — український поет-байкар, жертва сталінських репресій.

Один з творів

КРУЧЕНИЙ ПАНИЧ І ЛОЗИНА


Під сяйвом місячним в чудовім квітнику
Панич розмову вів палку,
П'янку,
Мов чарівне вино:
— Давно, Лозинонько, давно
У мене серце сохне-в'яне.
Терпіти далі сил не стане:
Я з давніх літ
Тебе люблю над цілий світ,
А ти... Взаємності не бачу.
О-ох! —
І сльози полились гарячі,
Великі, як горох.
А сам, хитрун, все ближче підступає
І вусиком за стан Лозиноньку хапає,
Сам ніжно-ніжно так зітха:
— Лозинонько! Благаю: покохай!
Молю уклінно: прихилися!
До серця щиро притулися!
Хай вічне щастя неземне
Засвітить нам, як сонце весняне!—
Лозини серце — віск м'який.
Слова палкі — приваблива отрута.
Весна, мов дивний чарівник який,
Уміє накладать на ніжне серце пута;

Звінчали нашу пару солов'ї,
Зозуля накувала безліч літ,
Гриміли співами зеленії гаї,
А квіти слали запашний привіт.
Щасливим усміхається весь світ,
І сонце молодість віта...
А в Панича — своя мета:
Ухопився
За Лозину
В добру пору,
Без упину
Вгору-вгору
Він повивсь,
На Лозину
Й не дививсь...
 

Розділ новин: Новини та статті: суспільство, політика | Опубліковано: iv-ann



Коментарів: 0

ComForm">
avatar

Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на сторінці "НАШ ТОП ++"
 

     
  Хостинг від uCoz