СЕРІЯ - ПОЕТИ .

Дмитро́ Микола́йович Арсе́нич (* 27 вересня 1938, с. Нижній Березів, Івано-Франківська область) — український поет, борець проти комуністичної системи у радянський час^[1]. Член Національної спілки письменників України. Лауреат премії імені Михайла Павлика. Живе в рідному селі.

Цікаві цитати з його поезій

• І в отруйних ягодах є вітаміни
• Життєва драма — єдина з драм, що відбувається без репетицій.
• А які прийоми самозахисту застосовувати проти ударів долі?
• Не стрибай на радощах, коли надто низька стеля.
• Афорист не повинен ставити крапку над «і». Нехай якесь зусилля зробить і читач.
• Доконавши людину, хвороба і собі підписує вирок.
• Знайдений ідеал втрачає привабливість.
• Грішник розкаюється, щоб звільнити душу для нових гріхів.
• Лестощі — це словесний хабар.
• Лякаються грому, хоч вражає блискавка.
• Не опиняйся між двох ворогів, коли вони схрещують шпаги.
• Світлячки не розганяють темряви, однак поетизують ніч.
• Де мужні стискають зуби — боягузи ними цокотять.
• Пройдені рубежі стають тилом.
• Іди — і обрій розшириться!
• На чужині й горе втричі важче.
• У хвилини щастя люди не старіють.
• Хоч би де був південь, а північ навпроти.
• Найважче оселитися в душі народу.
• Свині не здихають від старості.
• Напрям сильного вітру видно без флюгера.
• Що життя добрий учитель — це так. Але не кожен його учень — здібний.
• Нулі певні, що авторитет мільйона тримається на них.
• Цінуй чужі думки, але не настільки, щоб привласнювати їх.
• Стань полководцем власних думок: навчи їх хоробрості.

-=-------------------------------------------------------------

Васи́ль Іва́нович Борови́й (*27 вересня 1923, Харків — 13 листопада 2014, Харків) — український поет. Жертва Сталінських репресій. Член Національної спілки письменників України з 1990 року.

-=---------------------------------

Володи́мир Олекса́ндрович Кобиля́нський (27 вересня 1895, Ясси, Румунія — 10 вересня 1919, Київ) — український поет, перекладач. Літературні псевдоніми — В. Бульваров, Остап Сумрак, Ульріх Штутнер.

Поезія

* * *
В моїй душі глибоке плесо сліз,
Таке глибоке, як печаль народу,
З яким я жив, з яким тужив і ріс,
З яким вінок вінків терновий ніс
               Од роду і до роду.
Так мрія стомлена бреде в пісках,
Іде й паде під тиском урагана,
Вона давно погибла б у пітьмах,
Коли б не світ у темних тайниках —
               Ясна фата-моргана.
Це дзеркало моїх майбутніх днів.
Неначе привид на пісках пустині,
Я догорю без радісних огнів…
Мене спалить неублаганний гнів
               При вході до святині.
1916–1917

-=----------------------------------------

Юхи́м Спиридо́нович Миха́йлів (*15 (27) вересня 1885, Олешки, Таврійська губернія, нині Цюрупинськ, Херсонська область — † 15 липня 1935, Котлас, Росія) — український художник, поет і мистецтвознавець. Репресований.

-=---------------------------------------

Оксана Петрівна Радушинська (27 вересня 1979, Старокостянтинів) — українська журналістка, поетеса, письменниця теле- та радіоведуча.

-=---------------------------------------

Мико́ла Ю́рійович Рябчу́к (*27 вересня 1953, Луцьк) — український журналіст, публіцист, поет, прозаїк, перекладач, колумніст. Віце-президент Українського центру міжнародного ПЕН-клубу