СЕРІЯ - ПОЕТИ .

Вік Коврей (Коврей Віктор Юлійович / Vik Kóré; (* 28 вересня 1985, Ужгород) — український поет, прозаїк, громадський діяч. Лауреат Закарпатської обласної літературної премії «Дебют» (2008), загальноукраїнської ім. св. Альфонса Лігуорі (2009), видавництва «Смолоскип» (2015). Засновник неформального літературного об'єднання (НЛО) «Ротонда» (горянська братія) (2006), голова ГМО «Асамблея Митців «Ротонда» (2009) — генератор ідей, щодо основних їхніх вилазок (цвинтарні декламації, інші мистецькі акції), культуртрегер. Організатор артперфомансів «Начхати на авангард (осінні медитації)»(2006), «Літературний голодомор», «Культовий постмодерн (зимові медитації)», а також щорічного мистецького фестивалю в Ужгороді «Березневі коти» (з 2006), 4-х міждисциплінарних (поезія-малярство-музика) синтез-проектів «Екле». Укладач альманаху молодіжного фронту мистецтв «Карпатська саламандра» (2008), збірки присвяченій П.Мідянці «Ротонда в Поета» (2009), антології ЕротАртФесту «Березневі коти»(2010), ІО (інформаційного об'єкту «мистецький журнал») «Аорта».

У нього своєрідна поезія , може треба чогось повчитися …

Від … культового

ІМж

Від алкоголю тупієш
сліди наркоти на обличчі знайомих
лякають
це може чекати й тебе

Гальмуєш вже більше
і кожен свій стомлений подих
перевіряєш
зав'язувать треба усе

Оте чаювання добове
вилізе боком я знаю
колись
вар'ювання припиняться “фігня”

Смерть пробухавша косу
чекатиме нових стограм
воскресіння
нікому не потрібне вмираєш щодня

Від кохання божеволієш
сліди його на брудних руках
помирають
це може збентежити будь кого

Театралізовано епатуєш
"пацан забухав більше не наливати"
шкода
вони й не зрозуміють нічого

Серце не відкривається
ти ніби віддаєшся і втікаєш
страшно
я знаю продовження не потрібно

Ніч пам’ятатиме вистави
останній день буде першим
вірю
для нас дощ накрапатиме дрібно

61118 19:45 vik

-=----------------------------------

Микита Іванович Мандрика (28 вересня 1886, Київ — 20 серпня 1979) — український літературознавець, публіцист, учений, дипломат, поет, громадський діяч. Доктор права (1925).

Уривки поезій

О воля! Святощі людини!
Ми б і молитись не могли,
Коли б тебе ми з України,
Канадо люба, не знайшли!

-=----------------------

.. дорогеє серцю місто!
Колиска дружби між людьми,
Що так розквітла променисто,
І в дружбі тій розквітли ми.

-=---------------------------

Коли б там вороги пімстливі
В пекельнім згинули вогні.
Коли б Україна кохана
Звільнилася з ворожих пут,
І воля, воля довгождана
Розквітла між людьми, як тут.

-=--------------------------------------

Я чую мову рідних сіл:
Я чую звуки коломийки,
Я бачу танець "аркана",
Дівчата бавляться в гаївки,
Усі красуні як одна.

-=------------------------------------------

Дмитро́ Васи́льович Павли́чко (*28 вересня 1929, Стопчатів, Станіславське воєводство, Польща) — український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч.

Одна з поезій

ЕПОХА

Моя  доба  не  сяє  новизною,
Я  мертвих  чую  й  поміж  них  живу.
А  світ  старий  встає  переді  мною,
Мов  кара  за  майбутньє  наяву.

Панує  зло  під  маскою  свободи,
В  ракету  обернулася  стріла,
І  чахне  геній  доброти  і  згоди,
Подібний  до  мисливського  орла.

В  пошані  тільки  блазні  й  скоморохи,
За  помстою  приходить  інша  мста,
Але  немає  іншої  епохи,
Є  лиш  одна  -  для  розпинань  Христа!

23.VІІ.2006. Гущанки

-=--------------------------------------------

Васи́ль Олекса́ндрович Сухомли́нський (28 вересня 1918, с. Омельник (нині Онуфріївський район Кіровоградської області) — †2 вересня 1970) — український радянський педагог, публіцист, письменник, поет.