СЕРІЯ - ПОЕТИ .

Андрусяк Богдан Олексійович (5 жовтня 1955, с. Чернилява Яворівського району Львівської області) — український поет, громадсько-культурний діяч. Член Національної спілки письменників України (2003).

Поезія

і  знову  дощ  і  знову  знову  знову  
ми  мовчимо  і  знову  мовчимо  
і  знову  не  наважимось  немов  
глумливий  дощ  підслухає  розмову  

і  буде  реготати  цілу  ніч  
і  нас  не  випускатиме  з  під’їзду  
і  довго-довго  безборонне  місто  
печально  зазиратиме  до  віч  

шептатиме  що  є  лишень  обов’-  
-язок  перед  людиною  —  не  більше  —  
—  і  навіть  вірші  —  боже  —  навіть  вірші  —  
—  усе  що  хочеш  тільки  не  любов  

і  навіть  накликатиме  біду  
і  ти  —  смішна  —  підказки  ті  повториш  
та  я  ні  слова  не  скажу  натомість  
а  просто  мовчки  

в  дощ  тебе  

       введу…  

-=-------------------------------------------

Богдан-Ігор Анто́нич (* 5 жовтня 1909, с. Новиця — † 6 липня 1937, Львів) — український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець.

Взірець творчості

ПІСНЯ ПРО ВІЧНУ МОЛОДІСТЬ

Запрягти до саней чотири чалі коні
    і вчвал, і вчвал!
Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні.
    аж луна відіб'ється
    від скал, від скал.

Труснути батогом на вітер буйний
    і вдаль, і вдаль!
Наші очі далеччю гартуймо,
    а серце куймо
    на сталь, на сталь.

Ударять у срібну рунь золоті копита,
    мов грім, мов грім.
Повними грудима будемо вітер пити,
    під дахом синього неба
    наш дім, наш дім.

Снігів завмерлу тишу вигуком розпороти:
    нема турбот!
І сонцю ми поженемо навпроти,
    бадьорі, радісні,
    в галоп, в галоп.

Запрягти до саней чотири чалі коні
    і вчвал, і вчвал!
Навпростець переїдемо всі перепони,
    здобудемо
    життя фінал.

Розпускають коні сиві гриви,
    пара з уст, мов дим.
З рвучим вітром буйногривим!
    Бути вічно юним,
    вічно молодим!

-=--------------------------------------------

Євге́н Гедео́нович Бе́рлін (* 5 жовтня 1956, Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) — український російськомовний поет. Член Національної спілки письменників України від 1995 року.

Приклад творчості

* * *
  
Я ничего не говорю,
я просто думаю, рисую
в уме прямую и косую.
И по какой из них в зарю

над холодеющими небесами
иду - не знаю.
            Невдомёк
меже, пылающей меж нами
отмашку дать, что вышел срок,

урок закончен. Game is over.
Отвар целебный из хвоща
аптекарь справил или повар -
печаль какая?
            Горяча

похлёбка вещая.
            Отведал
крутого зелья. А теперь,
предчувствие - вся жизнь, последом
скользнувшая
            в постель.

Кораблик сонный пробормочет
свою судьбу,
            качнёт мостком...
На палубе пустой средь ночи
бьют склянки...
            Знать бы мне - по ком.

-=-----------------------------------------------------------

Володи́мир Омелянович Забаштанський (*5 жовтня 1940, с. Браїлів, Вінницька область — †2 грудня 2001, Київ) — український поет, перекладач, лауреат Шевченківської премії (1986).

Одна з поезій

ХАТА

Мороз такий, аж річка горбить спину,
Здувається болячками яснець.
А я — книжки собі під куфайчину
Та підтюпцем до школи навпростець.
А хата вслід мені, мов з-під руки,
З-під стріхи видивляється з-за тину,
Коли збігає стежка за горбки,
Все вище й вище тягне шию диму.
А скипень тисне, сутінки ранкові
Аж синіють у лихомань таку.
Стою по цей бік річки на горбку —
По той бік хата в сонячнім вінкові.
Он дупла, вельми схожі на роти, —
Розпозіхались верби, не доспавши.
Пообвисали, інеєм припавши,
Мов сині вуса, на стовпах дроти.
Світлінь — очей несила відвернути.
Чого ж від неї боляче мені,
Чого так серцю банно? не збагнути,
Та й вікна хати по той бік сумні.
Стою на задубілому грудді
Та все дивлюсь на хату сонцелику…
Невже я, рідна, відчував тоді,
Що не побачу вже тебе довіку?

-=-----------------------------------------

Ме́льник Ві́ктор Іва́нович (Краснопілка Уманського району Черкаської області)5 жовтня 1958 — український поет, прозаїк, перекладач, літературний критик. Член Національної спілки письменників України (1996), Асоціації українських письменників (1997)

Одна з поезій

***

2006
Із книжки «Вибрані ночі» (1999, 2006)

-=------------------------------------------------------------

Олекса Коронатович Стефанович (*5 жовтня, 1899, Милятин, Рівненська область — †4 січня 1970, Баффало) — український поет, літературний критик. Родом з с. Милятина на Рівненщині; з 1922 на еміграції в Празі, де відвідував Карлів університет, від 1944 жив у Німеччині, від 1949 у США.
Одна  з поезій
І  знову  десь  на  обріях  помалу
Розгойдує  незримі  хтось  кадила
І  синявою  стеле,  як  бувало...
І  знову  моя  Осінь  десь  ходила.

І  знову  десь  під  банею  блакиті,
Як  в  церкві  голубій  паникадила,
Берези  золотіють  своїм  віттям...
І  знову  моя  Осінь  десь  ходила.

І  знову  десь  між  листям  рябиновим  —
Сліди,  мов  од  кривавого  кропила...
У  синяві  —  у  золоті  —  у  крові,
І  знову  моя  Осінь  десь  ходила.    

Прага, 1925