СЕРІЯ - ПОЕТИ .

Віта́лій Миха́йлович Бо́шков (*10 жовтня 1968, Червоноармійське) — поет.

-=----------------------

Миха́йло Опана́сович Драй-Хма́ра (*28 вересня (10 жовтня) 1889, Малі Канівці Золотоніського повіту, тепер Чорнобаївського району Черкаської області — †19 січня 1939, концтабір ГУЛАГ СРСР, Колима) — український поет, літературознавець, перекладач. Батько Оксани Ашер.
Жертва сталінського терору.-

Поезія

В село

Блискучий сніг, колючий вітер,
Гудуть натягнуті дроти.
Шляхів нема, немов хто витер,
І важко проти вітру йти.

Навколо снігова пустеля,
Холодна осяйна краса,
А зверху віковічна стеля –
Чужі й порожні небеса.

А де ж ті стріхи кострубаті? –
Скрізь кучергани намело,
І ні однісінької хати –
Неначе згинуло село.

За революцію вмирало,
Терпіло війни, голод, мор,
І от для нас – рятунок рало,
Для нього – страта і розор.

За кучерганом за високим
.....
 -=------------------------------------------

Кабанов Олександр Михайлович (10 жовтня 1968, Херсон) — російськомовний український поет, головний редактор літературного журналу «ШО», організатор літературного фестивалю «Київські лаври», один з творців українського слему. Член НСПУ (2004).

З творчості

. . .
 
 
Еще темно и так сонливо,
что говорить невмоготу.
И берег спит и ждет прилива,
поджав колени к животу.
Желтее корки мандарина,
на самом краешке трамплина
встает на цыпочки звезда.
И, словно вплавь, раздвинув шторы,
еще по локоть кистеперый,
ты возвращаешься туда,
где в раскаленном абажуре
ночная бабочка дежурит, -
и свет, и жизнь, и боль впритык!
Ты возвращаешься в язык,
чтоб слушать -
жалобно и жадно -
рассвет, подвешенный за жабры,
морской паром, по леера
запруженный грузовиками,
грушёвый сад, еще вчера
набитый по уши сверчками!
Простор надраен и вельботен,
и умещается в горсти.
И ты свободен. Так свободен,
что некому сказать: "Прости..."

-=--------------------------------------------------

Киризюк Іван Петрович (10 жовтня 1949) — український поет, публіцист. Член Національної Спілки письменників України (з 2003 р.).

Один з творів

ТЕРПКО

Білий цвіт весни
Гуляє по городі,
Тепле сонце
Будить дикий виноград
А ми мов ті
Коні безногі
По лузі пробуєм гулять.
З посивілих основ
Сиплеться попіл існування,
Жахлива думка
По верболозах в’ється
Тривожно нині у грудях
Здається
Серце розірветься,
Наша істина забута
Догоряє
Терпко чую
Як життя минає.
Я, мов пташка польова
Ніде не відлітаю.

-=----------------------------------------

Іва́н Іва́нович Козаче́нко (*10 жовтня 1961, Калуш Івано-Франківської області — †10 червня 1999, Київ) — український поет-лірик із покоління «вісімдесятників», письменник, журналіст, бард. Лауреат літературного конкурсу «Гранослов» та мистецького фестивалю «Лір».

-==------------------------------

Атена-Святомира Василівна Пашко (*10 жовтня 1931, с. Бистриця, Дрогобицький район, Львівська область — †20 березня 2012, Київ^[1]) — українська поетеса, громадська діячка, вдова Вячеслава Чорновола.