СЕРІЯ - ПОЕТИ .

Ві́ктор Фе́дорович Бара́нов (*14 жовтня 1950, Кривуші, нині Кременчуцького району Полтавської області — 30 липня 2014^[1]) — український письменник (поет, прозаїк, перекладач). Голова Національної спілки письменників України (з жовтня 2011), головний редактор літературного журналу «Київ», віце-президент Товариства «Україна-Румунія».

Із творчості

* * *

Синьоока вода глибока
Хата мамина синьобока
Павутиночка посріблена
Передчасний листок із клена
Незатихла і незабутня
Може скрипка а може лютня
Та печаль чиясь на півсвіта
В пучку пальчика перелита
І той пальчик устам розрада
А розрада вона ж і зрада
А на сріберній скроні клена
Павутиннячко мов антена
Мов антена чи мов локатори
За ту пучку століття каторги
За ту пучку з устами злиту
За печаль поцілунком змиту
Де та де та вода глибока
Й хата мамина синьоока…

-=-------------------------------------------------

Марі́я Миха́йлівна Грабо́вська (Щерби́на) (*14 жовтня 1980, Харків) — російськомовна українська поетеса.

-=--------------------------------------

Заславська Олена Олександрівна — (*14 жовтня 1977 в Лисичанську Луганської обл.) — луганська поетеса, письменниця, журналіст, суспільний діяч.

З російськомовного

Мгновение осени

Елена Заславская
Ветер струится волнами по реке,
По бурым бревнам, плывущим вниз,
Бьет по щекам девочку, прибежавшую налегке
Посмотреть на птиц.
Тонкие ножки ее в резиновых сапогах,
Мамина куртка изношена и велика,
На пеструю юбку прицепился репьях,
Но в глазах синева и печаль - и она легка!
Так легка, что можно пристроиться в клин
И лететь на юг.
Таких мгновений так мало нам дарит жизнь,
Когда чувствуешь как невесом и свободен дух.

-=------------------------------------------

Леонід Коровник — український перекладач, поет.

-=-------------------------------------

Оле́на Па́влівна Ма́рченко (14 жовтня 1979, Пустовійтівка, Роменський район Сумської області) — українська поетеса, член Національної спілки письменників України,^[1] літературної спілки «Чернігів», Спілки письменників Росії, Національної спілки журналістів України, Спілки журналістів Росії, Російської творчої спілки працівників культури,

Один з віршів

***
такі не вмирають
а тихо відходять у вічність
 
хоч кидають "фрази"
вухасті "кенти”
 
на вістрі спивають
армагедонну ніжність
 
складаючи матриці
вед щоб рости
 
отак не вмирають
а тихо відходять у вічність
 
людина - рослина
асимілює світи

-=--------------------------------------

Меркур'єв Валентин Михайлович (нар. 14 жовтня 1937) — український письменник, поет, журналіст. Член Національної спілки письменників України|Національного союзу письменників України, член Міжнародного співтовариства письменницьких спілок, лауреат літературних премій імені Б. Л. Горбатова, імені М. Чернявського.

-=----------------------------

Оста́п Тара́сович Сливи́нський (*14 жовтня 1978, Львів) — український поет, перекладач та літературознавець.

Приклад творчості

Адам (3)

Скажи: чого ти прийшов, а
не роззуваєшся?
                             Чи знов — як завжди —
на велосипеді, без рукавиць?
І зірвешся в найгірший нічний дощ,
прокинувшись голим
у темряві оранжереї?
                                   Вірний
єдиній своїй любові,
що розкрилась тобі колись,
                                              наче квітка,
на якій ти необережно заснув?
                                                     Чи
будеш знов приїжджати під обвуглену
браму, щоб попросити пробачення
в кропиви і пирію?
                                 Чи
будеш стояти, як городнє опудало?
Адам.
          Мої сини скоро будуть учити тебе.
Мої
кози покажуть тобі,
як пройти до води.