СЕРІЯ - ПОЕТИ

Ірина Володимирівна Баковецька (Рачковська), народилася 17 жовтня 1985 в смт. Соснове в Березнівському районі Рівненської області) — українська поетеса, журналістка, краєзнавець, композитор, виконавець пісень і громадська діячка.

Один з віршів

розбиті намети, як життя на Майдані, -
 запросіть же до табору смерті,
 пригостіть нестоличну обгорілу
пані коктелем Молотова.
 Відверті ваші дарунки –
лібідо натовпу в живіт вводячи
 коїтусами танки (афганська посмішка,
 пара іспанських чобіт) декілька разів...
до ран...до ранку групою в таборі смерті...

-=--------------------------------------------

Іва́н Фе́дорович Драч (нар. 17 жовтня 1936, Теліжинці Тетіївського району Київської області) — український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Член КПРС (1959—1990). Перший голова Народного Руху України (1989). Герой України (2006).

Із творчості

І. Мій смуток

Смертний вирок цигарці.
Очі дихають синню —
Густо сиплеться звідти
волошкова солона печаль.
Я ламаю асфальту
зволожену лінію,
Я шепочу печалі:
«Проклята, відчаль!»
Ось проспект мого Смутку,
вулиця імені Сорому.
Несмаку диктатура
зав'язала на серці вузла.
Зверхньо бридиться небо
з холодними зорями
Над рахітами цегли,
заліза і скла.
Вони плачуть з потворності,
б'ють дверима себе у груди.
Аж на кахлянім лобі
виступає холодний піт.
Вони з тої досади,
з кам'яної крутої огуди
Совість зодчих гризуть,
що спотворила ними світ.
Чи вам в душі ніколи
не сипався вечір,
Чи ви серцем не втямили
золоті логарифми зорі,
Що, завдавши сто ніг
на свої забур'янені плечі,
З жахом тікають од вас
незабудовані пустирі?!

II. Моя радість

Весело-строга, і духмяна,
Проста, і мудра, і легка,
Встає вона, кам'яностанна,
І носить хмари на руках.

Художній синтез вийшов з моди,
Чи смак на цвинтарі живе?!
Мажорні тішаться акорди,
І за живе бере нове.

Сучки обрубані. Світає
В архітектурі. Грає скло.
І вітражів веселі зграї
Блакиті буйній цілять в лоб.

На землю зорі — в шиби, в душі!
І сяде небо за столом.
Бо цвіль підвальну вперто душать
Озон, і сонце, і зело!

Нам треба неба без ліміту,
Землі нам треба й поготів.
Співмірна музика граніту
З архітектурою хребтів,

Негнутих вольових хребтів.

-=---------------------------------

Єротей Пігуляк (нім. Hierotheus Pihuliak) *17 жовтня 1851 — †9 жовтня 1924 — педагог, публіцист, поет, прозаїк, громадський та політичний діяч Буковини.

-=-----------------------

Яхневич Орися Михайлівна (*17 жовтня 1947, Семенівка) — українська письменниця, поетеса, авторка пісень. Лауреат премії імені Тараса Мельничука, лауреат премії імені Леся Мартовича, лауреат премій імені Григорія Никифорука.

Поезія

Мені б хоч краплинку натхнення
В цю ніч, що моєю не є.
А мама відкрила варення
І в ліжко мені подає...

Не спиться. Ікони. Портрети.
Зірки на віконних шибках...
Мене б хоч згадали поети
В цей час, коли тлумиться птах...

Стають білобучими ранки.
Ангелами зорі стають.
Я долі недоброї бранка,
Та в болю - поезії суть.

І падаю знов на коліна -
Молюся, тихіша трави.
За мною стоїть Україна
Й півсвіту, як півголови.