СЕРІЯ - ПОЕТИ

Сергій Го́́льдін (* 19 листопада 1968, місто Луцьк, Волинська область) — український поет.

-=---------------------------------------

Петро Михайлович Когут (19 листопада 1919 в селі Петруша Воля — 2012) — український громадський діяч, поет і публіцист, організатор і перший голова товариства «Лемківщина» в Україні, один з ініціаторів створення хорової капели «Лемковина» (1969).

-=----------------------------

Вадим Олександрович Левін (нар. 19 листопада 1933, Харків) — дитячий поет, педагог, кандидат психологічних наук (1984).

-=----------------------------------

Масляк Степан-Юрій Володимирович (*19 листопада 1895, Станіслав, тепер Івано-Франківськ, Україна — 8 липня 1960) — український поет, перекладач. Син Володимира Масляка.

-=----------------------------------

Олена Криштальська — поетеса, перекладачка. Народилася 19.11.1943 року у селі Привітне Локачинського району на Волині. Після закінчення Камінь-Каширського медичного училища працювала медсестрою у містах Горохів та Луцьк. Інтерес до іноземних мов привів Олену Криштальську на ІІ Київські державні курси іноземних мов, де вона отримала фах перекладача з іспанської (1987). На столичних державних курсах «Інтерлінгва» опанувала італійську мову (2000), а при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка — португальську (2000). У 2009 році закінчила факультет іспанської мови Київського національного лінгвістичного університету. Перекладає з іспанської, португальської, італійської, польської, англійської, російської та білоруської мов.

-=----------------------------------

Василь Васильович Простопчук (*19 листопада 1952, с. Поповичі Ковельського р-ну Волинської обл.) — український поет, заслужений журналіст України. Член національної спілки журналістів України (з 1980 р.). Член національної спілки письменників України (з 2009 р.).

уривки творів

Дерева, що поруч ростуть, –
                                     зростаються.
 Ріки, що поруч біжат ь, –
                                     збігаються.
 Птахи, що поруч летять, –
                                    злітаються.
 Люди, що поруч живуть, –
                                                   мовчать. 

-=------------------------------------------

Сказала: “Йди…”
                              І я собі іду.
А мати сплесне у долоні: “Дочко!”
І чути, як в осінньому саду
Тесть набиває обручі на бочку.

-=-------------------------------

Люби мене шалено… Все одно
 Повернення нема.
                І хто поможе?
Чим довший погляд жінки у вікно,
Тим холодніший на сімейне ложе.
Як не крутись і як не стань,
Як не добрій  у слові,
Який у вас дівочий стан,
Такий і   стан любові.

-=--------------------------------------

Любов Василівна Якимчук (*19 листопада 1985, Первомайськ, Луганська область) — українська письменниця (поетеса, прозаїк, сценарист), авторка відомої поеми «Абрикоси Донбасу
уривки з твору

Поет

Кричать труби,
труби кричать,
голосно так кричать.
Василь Голобородько
 
хоч і тверді асфальту підошви
але швидко зношуються
під дитячими ніжками
під лапками кішок
а під ним росте озеро
з водою глибокою
і люди одинокі
з ліхтариками на голові
шукають свій спокій
чорний кам’яний спокій
в землі
 
ви не знаєте – я знаю
коли хтось іде в інший світ
тобто помирає
він стає світлом
енергією, що на-гора
як вугілля або метал
видобувають
чим стане тіло
не залежить від людини
ні від ліні
брехні, змов
чи інших гріхів
а від глобального потепління
від широт і клімату
та інших природних умов
 
може усі станемо
сміттям атомним
та енергії стане
на цілий електростанції
реактор
 
вулицею іде
один утомлений поет
де він – питаєте – де?
і хочете взяти автограф
фотографію
почути епітет
метафору
але він соромиться
може тому
додому
ходить під ґрунтом
Радянською вулицею
де замість кольору сонця
колір задухи
де з ним ніхто не вітається
не заважають мухи
бо там немає мух
і там немає вужів
що на-гора
майже, як на горі
можуть по сусідству жити
коли дзвонять зорі
у дзвонів куполи
чути його слова
крізь підземний гуркіт