Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Сб, 02.11.2024, 11:21
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Розділи новин
Новини та статті - культура [347]
Поезія, література, проза, музика, мистецтво
Новини та статті: суспільство, політика [805]
Не пов'язане з л-рою та поезією
Усе навколо нашого поетичного сайту [127]
Поради новим користувачам, оголошення, акції, тощо
Літературні конкурси, фестивалі, літ. премії, акції [213]
Вірую... [17]
На релігійну тематику
Постаті [27]
Про поетів, прозаїків, історичні постаті...
Зі святом! [154]
Вітаємо зі святами
Історія, етнографія [29]
Статті на історичну тематику
Куточок читача, глядача і слухача [28]
Що варто прочитати, переглянути відео, послухати...
Куточок споживача [94]
Корисні поради, рекомендації
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Опитування для Вас
Де Ви проживаєте?
Всего ответов: 974

СЕРІЯ - ПОЕТИ

Олекса́ндр Степа́нович Дерма́нський (* 28 листопада 1976, село Гайворон Володарського району, Київщина) — український дитячий поет, прозаїк та казкар.

-=------------------------

Житник Володимир Костянтинович (Костьович)[1] (* 28 листопада 1938 — † 7 листопада 2010) — мовознавець, перекладач, поет, кандидат філологічних наук, доцент.-

-=-------------------------------------------

Борис Григорович Херсонський (рід. 28 листопада 1950, Чернівці) — український поет, есеїст, перекладач єврейського походження; за основною професією — клінічний психолог та психіатр.

з російської поезії

Борис Херсонский

ЗАПРЕТНЫЙ ГОРОД

. . .
Дом приходит в упадок.
Хозяин впадает в немилость.
Торчат сорняки из грядок.
Что-то внутри надломилось.
Сон был, кажется, сладок.
А вспомни, что тебе снилось?

Снились — волы, подводы.
Тебя отправляют куда-то.
Топча зеленые всходы,
вокруг толпятся солдаты.
Мутны в источнике воды.
Твои одежды измяты.

Проснешься — и станет легче.
Книга, свирель и чарка
боль на время залечат.
К полудню становится жарко.
Накинув халат на плечи,
спускаюсь к руинам парка.

Ах, если и жить счастливо,
то только поздней весною.
Под сенью цветущей сливы
ни тревоги, ни зноя.
Тянется неторопливо
время узорной тесьмою.
. . .
Справа — начальники флангов, слева — воины строем
с копьями и щитами, а впереди полководец
в шелковых одеяньях. Пусть навстречу героям
плакальщик и могильщик выйдут с радостным воем,
пусть под визгливую флейту пляшет дрянной народец.

Пусть заполняют площадь, мы покидать не станем
спальни, завидев мельканье в щелях на стыках.
В городке, где люди привыкли к закрытым ставням,
где у стен — не понять, чьи воины встали станом,
нет охоты смысл различать в разнородных криках.

Облачусь в одежды из перьев птиц и змеиной кожи,
унесусь на крыльях зари к зубчатым горам на Запад,
неприступные — все они друг на друга похожи,
жизнь и смерть на вершинах — одно и то же,
а в предгорьях — слышнее гнилостный запах.

На вершинах беседуют тихо (но мы-то слышим!)
боги — демоны гор, ручьев, провинций, селений,
раскрашенные, привыкшие к алтарям и нишам,
кострам из жертвенных денег, монахам, нищим,
и круговому ходу холодной Вселенной.
 

Розділ новин: Новини та статті: суспільство, політика | Опубліковано: iv-ann



Коментарів: 0

ComForm">
avatar

Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на сторінці "НАШ ТОП ++"
 

     
  Хостинг від uCoz