СЕРІЯ - ПОЕТИ

Гали́на Семе́нівна Гай (*3 грудня 1956, Медведівка (Чигиринський район) — поетеса.

одна з поезій

Мов чайка, січена
дощем і вітром,
Не опускаю крила
в безнадію
Над мо
рем цим житейським,
Що, то прозоре й синє,
За чистий обрій
гонить хвилі безневинні,
То піною брудною
Й чорним мулом з дна
плює на крила.
Безодня поруч,
спробуй опустись
–
Не встигнеш зойкнути
Й підмоги не зведеш мости.
Летить наш світ
В напрузі рвійних сил
,
Аж сивіє моїх степів
гнучкий ковил,
Всихає і стає стрілою,
гострою й меткою,
І заблукалій чайці
В серце розтривожене
Забутим почуттям влучає.
Безжальниий світе,
віру не убий !
Стрілу притримай
І підтримай
розумінням моря:
Бач, щастя є,
коли немає горя...

-=----------------------------

Андрі́й Лю́бка (* 3 грудня 1987, Рига, Латвія) — український поет, перекладач і есеїст.

уривок поезії

Мова дає життя поезії,
ділиться сигаретами,
А за потреби зичить на пиво
і презервативи.
Поет входить у вічність,
як тенісист між сетами
Входить у душову кабіну
для відновлення сили.

-=-------------------------------

Міщенко Володимир Іванович (* 3 грудня 1937, м. Слов'янськ — † кінець червня 2008) — український письменник, поет. Член Національної спілки письменників України.

одна з поезій

Сорок перший!
О Слов'янську,
Мій пташе блакитний,
Мій ранку!
Крізь дитинство моє
Ти пройшов на палаючім танку.

-=----------------------

Одягалось повільно та вперто
В риштування, асфальти і брук.
І тебе врятували від смерті
Мозолі напрацьованих рук.

-=--------------------------

Григо́рій Са́вич Сковорода́ (* 22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — † 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.

уривок творчості

Что то за вольность? Добро в ней какоє?
Іни говорять, будто золотоє.
Ах, не златоє: єсли сравнить злато
Против вольности, єще оно блато…
Будь славен вовік, о муже ізбранне,
Вольности отче, герою Богдане!

-=---------------------------

Стахівська Юлія Леонідівна (* 3 грудня 1985, Житомир) — українська поетеса, ілюстраторка, журналістка.

своєрідна поезія

***
говорити як постриг монаший
≥ в≥д того лишитьс¤ лише
'дна шкаралупа гор≥хова
бо так завше розход¤тьс¤ прожилки
на щоках лист¤
так ≥ не дочекавшись осен≥

зараз обличч¤ стають маслаками
по-с≥ромацьки б≥лими
тупц¤ють гарцюють стугон¤ть
заки хтось ≥з п≥дковами ср≥бними
њм усм≥шки не п≥дкуЇ в≥д кутика до кутика