Марія Магдалена (з Біблійного циклу)
Була приречена, чекала смерті я…
Вже перші камені мені під ноги впали.
Ось-ось ота скажена течія
Розтрощить вщент Марію із Магдали.
Та Він прийшов. І подивився в вічі.
І до життя нового відродив.
І душу вивів з темряви. І двічі
Любов свою, як полум'я, явив.
Не полум'я, що нівечить і нищить.
А світло, що освячує серця.
До нього піднімається найнижчий,
Як піднялася грішниця оця.
Переклад. Вільям Шекспір, «Сонет ХІІІ»
Не змінюйся, до скону будь собою.
Та збережи в собі ще образ Божий.
Коли ж носата прийде за тобою,
Нехай на тебе дехто буде схожий.
Тобі природою на мить краса дана,
Тоді ж не буде краю ій, кінця,
Коли нащадки переймуть сповна
Всі кращі риси дивного лиця.
Нехай в руках дбайливих гарний дім
Не похитнеться від загроз зими,
Та ні за що не запанує в нім
Наперсник смерті, холоду, пітьми.
О, хай коли настане твій кінець,
Луна іде: «У мене був отець!»
