Кількість загиблих достеменно відома зав­дяки роботі органів Міністерства охорони здоров’я та Міністерства юстиції як України, так і самопроголошених «республік». Усі тіла загиблих рано чи пізно потрапляють до моргів, там здійснюється розтин, судово-медичні експерти проводять дослідження, далі рештки або передають родичам, або ховають як тимчасово не ідентифіковані. Члени родин загиблих мають отримати на руки свідоцтво про смерть. Навіть загиблі на території Донбасу громадяни Росії або інших країн усе одно проходять через вітчизняні морги. Виняток становлять загиблі військовослужбовці Збройних сил Російської Федерації, тіла яких одразу вивозяться на батьківщину. Але всі подібні випадки більш-менш відомі й також зафіксовані в загальній статистиці.

Однак у документах міністерств охорони здоров’я та юстиції не відображаються дані про належність загиблих до однієї з ворогуючих сторін або цивільних мешканців. Саме тому ці 10 тис. загиблих залишаються неперсоніфікованими. 
Завдяки фахівцям у галузі статистики, які займаються питанням обліку загиблих у війні на Донбасі, можна дійти висновку, що до цифри в 10 тис. загиблих належать:
• загиблі мирні мешканці (з обох боків фронту) — приблизно 2000;
• загиблі військовослужбовці Збройних сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, формувань Міністерства внутрішніх справ України та добровольчих підрозділів станом на сьогодні — близько 3600;
• поіменно встановлені загиблі на боці так званих ЛНР і ДНР станом на 19 червня 2016 року — 3619;
• близько 800 — тимчасово не встановлені загиблі, з яких понад 100 — українські солдати, решта — представники протиборчої сторони та мирні мешканці.

Статистика загиблих мирних мешканців ретельно ведеться з обох боків протистояння і, крім того, відстежується міжнародними організаціями. Так, згідно з письмовою відповіддю журналістам заступника начальника Головного слідчого управління Нацполіції України Руслана Дударця від 8 лютого 2017 року на ту мить загинуло 1767 і був поранений 2871 мирний мешканець. Відтоді загинула ще деяка частина мирних мешканців. Крім того, дехто був ідентифікований серед тимчасово не встановлених тіл. Таким чином, «набігає» 2 тис. загиблих.

Дивіться також: Де поховані Герої сучасної російсько-української війни

Основні причини загибелі мирних мешканців — не лише ураження різними видами озброєнь, а й непрямі дії. Це передусім медичні випадки (серцеві напади, суїциди на тлі воєнних дій тощо), а також загибель унаслідок скоєння кримінальних злочинів («віджим» автомашин, викрадення тощо). 

Смертність унаслідок війни на Донбасі у Збройних силах України та інших силових структурах також не є таємницею. Варто лише додати, що останні півтора року намітилася стійка тенденція, коли втрати у ЗСУ поділяються приблизно на 60% бойових та 40% небойових (ДТП, суїциди, вбивства, необережне поводження зі зброєю, медичні випадки тощо). Але всі втрати — як бойові, так і небойові — обмежуються цифрою 3600 загиблих. Вичерпні дані про загиблих українських бійців зібрані на сайті http://memorybook.org.ua.

Унікальні дані про загиблих представників ворожої сторони вдалося зібрати інтернет-користувачеві з ніком NecroMancer. Усі відомості, упорядковані ним, базуються тільки на відкритих джерелах у мережі інтернет, однак всебічно перевірені, структуровані за датами, походженням загиблих й іншими показниками. Станом на 19.06.2017 року в базі ентузіаста 3619 загиблих бійців так званих ЛНР і ДНР. Аналіз даних NecroMancer дає підстави стверджувати, що в нього зібрано до 90% усіх загиблих представників сепаратистських «республік». Про решту немає жодних даних в інтернеті, і вони, вочевидь, належать до цифри 800 тимчасово не встановлених загиблих.

Із 3619 загиблих інтернет-досліднику не вдалося встановити походження лише 217 людей. Основна частина вбитих представників сепаратистів — уродженці Донецької та Луганської областей. На боці самопроголошених «республік» загинуло 114 осіб з інших регіонівУкраїни, передусім Криму, Дніпропетров­ської, Запорізької, Харківської облас­тей (див. «Загиблі прибічники «ЛДНР» із підконтрольних Україні областей»). 

Але також чимало тих, хто приїхав із Росії та інших країн. Статистика така: Російська Федерація — 698; Казахстан — 7; Білорусь — 6; Німеччина — 5; Грузія — 3; Ізраїль — 2; Чехія — 2; Азербайджан, Йорданія, Греція, Латвія, Литва, Молдова, Сербія, Таджикистан, Туреччина, Узбекистан, Угорщина, Франція — по одному. Території, анексовані в Грузії: Абхазія — 2; Південна Осетія — 1.

Читайте також: Голова СБУ повідомив про втрати особового складу спецслужби з початку АТО

Серед загиблих росіян лише 12 — уродженці Чечні, кілька десятків — офіцери й солдати російської регулярної армії, решта — добровольці. Громадяни Німеччини, Ізраїлю, Греції — емігранти з колишнього СРСР. Загиблі чехи та угорець начебто представники руху антиглобалістів. Щодо грузинів у лавах «ЛДНР», то є стійке переконання, що вони приїхали воювати як найманці — за гроші. 

У багатьох європейських країнах учасників вій­ни на Донбасі, що воювали з обох боків, активно переслідують місцеві правоохоронні органи. Найповніша статистика на таких бійців зібрана в Білорусі: там порушено 135 кримінальних справ. За словами місцевих силовиків, 75% білорусів брали участь у бойових діях на боці самопроголошених «республік», решта — у складі українських добровольчих формувань. Крім того, за повідомленнями офіційного Мінська, станом на початок лютого 2016 року було відомо про загибель восьми білоруських громадян (вочевидь, до них також зарахували Михайла Жизневського, вбитого під час подій на Майдані). 

Водночас на боці України загинула така кіль­кість іноземних громадян: Білорусь — 1; Грузія — 4; Ічкерія — 1; Російська Федерація — 4; США — 1; Швеція — 1.

Крім чотирьох грузинів, громадян Грузії, на нашому боці склали голови ще п’ять грузинів — громадян України, що походили з родин, які були змушені емігрувати з Абхазії та Південної Осетії. Громадянин США — українець Марко Паславський, Ічкерії — бригадний генерал Іса Мунаєв, який приїхав продовжити боротьбу за свою батьківщину. Загиблі на українському боці громадяни Російської Федерації та Білорусі — політичні супротивники нинішньої влади у своїх країнах. Навіть загиблий у складі «Азова» швед Лео Шьохолм був ідейним супротивником Росії.

Водночас із Дніпропетровської області загинуло за Україну понад 400 бійців, Запорізької — 115, Харківської — 98. Навіть уродженців Криму, які були вбиті, захищаючи територіальну цілісність і недоторканність України, — 23, тобто майже стільки само, скільки загинуло на боці сепаратистів. 

Найбільші втрати українських військ припадають на липень — серпень 2014 року внаслідок використання Російською Федерацією важкої артилерії, а потім прямого вторгнення на територію України. Серед масових фактів загибелі українських військових слід згадати про: 
• вихід так званим зеленим коридором із району Іловайська 29 серпня 2014 року — приблизно 350 загиблих;
• збиття літака Іл-76 14 червня 2014 року — 49 загиблих; 
• обстріл із території Російської Федерації базового табору біля села Зеленопілля в ніч із 10 на 11 липня 2014 року — 37 загиблих.

Якщо проаналізувати дані про загиблих із протилежної сторони, привертає увагу той факт, що з початку 2017-го намітилася тенденція до зростання відсотка серед них росіян (із весни 2015-го громадян Російської Федерації гинуло порівняно небагато). Лише за червень загинуло 8 росіян, у травні — 2 росіян та 1 громадянин Литви, у квітні — не менше ніж 9, у березні — 7 росіян та 1 мешканець Узбекистану, у лютому — 12. 

Це свідчить про те, що на території Російської Федерації та в деяких інших колишніх республіках СРСР посилився процес вербування добровольців для війни на українському Донбасі.