Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток Сайт української поезії -- АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ! -- інтерактивний додаток
Чт, 21.11.2024, 19:10
МЕНЮ САЙТУ

Форма входу
Розділи новин
Новини та статті - культура [347]
Поезія, література, проза, музика, мистецтво
Новини та статті: суспільство, політика [806]
Не пов'язане з л-рою та поезією
Усе навколо нашого поетичного сайту [127]
Поради новим користувачам, оголошення, акції, тощо
Літературні конкурси, фестивалі, літ. премії, акції [215]
Вірую... [17]
На релігійну тематику
Постаті [27]
Про поетів, прозаїків, історичні постаті...
Зі святом! [154]
Вітаємо зі святами
Історія, етнографія [29]
Статті на історичну тематику
Куточок читача, глядача і слухача [28]
Що варто прочитати, переглянути відео, послухати...
Куточок споживача [97]
Корисні поради, рекомендації
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Опитування для Вас
Де Ви друкували поезію?
Всего ответов: 421

Традиційні головні убори українських жінок

 Сьогодні в нас цікава тема – жіночі головні убори. Що носили наші пра-пра-пра-бабусі? Чи покривали голову? Як прикрашали себе?
Серед жіночих головних уборів є велика різноманітність форм, кольорів, матеріалів і прикрас. Жіночі відрізнялися від дівочих тим, що повністю закривали волосся. Для всіх слов’янських жінок відкривати волосся на людях вважалося непристойним і навіть ганебним. Тим більше не допускалося з’являтися з непокритою головою в церкві, ця традиція існує і понині.
Найулюбленішим головним убором для українських жінок досі є хустка. Її можна порівняти з наміткою - старовинним головним покривалом, за формою нагадує довгий рушник. Наміткою покривали голову, зав’язуючи вузлом ззаду, і опускали довгі кінці по спині. Довге волосся заміжні українки не заплітали, а накручували на особливий головний убір, що нагадує обруч, який називали кибалкою. Кибалка з накрученими на неї волоссям була основою для очіпка, який носили всі українські жінки.

Очіпком або чепцом (чепчиком) називали легку м’яку шапочку з тонкої тканини. Вона зав’язувалася на голові за допомогою шнурка, протягнутого в підшивці. На рівні чола в очіпка мався поперечний підріз, зроблений так, щоб на лобі тканина була гладкою, а над чолом виходили збірки. Ззаду робили рубець для протягування шнурка. Чепці могли бути повсякденні з непомітною і недорогої тканини або святкові ошатні з парчі чи яскравою і якісної матерії.

Форма чепців могла бути різною залежно від традицій місцевості. Поверх очіпка зазвичай накидали хустку. Значною мірою пов’язування хустки залежало від форми очіпка. На Полтавщині біля Лубен пов’язування голови хусткою поверх розширеного вгорі очіпка виглядало об’ємним.

Найбарвистіший головний убір українських дівчат - квітковий віночок, який сплітали з живих або навіть штучних квітів, вплітаючи в нього різноколірні, яскраві стрічки. Цей головний убір найбільш відомий у світі як символ українського костюма. Але крім віночків, дівчата носили багато інших уборів - стрічки, хустки, смужки з красивої тканини, дротяний обруч з підвісками, коло з картону. Всі дівочі головні убори були відкритими й не приховували коси - гордість і красу кожної дівчини.

Минуло багато років, змінилася мода. Однак які елементи етнічних жіночих головних уборів можна побачити й зараз. А вінок й хустка залишилися практично без змін. І прикрашають зараз наше українське жіноцтво.
 

    Джерело публікації

Розділ новин: Історія, етнографія | Опубліковано: virchi

    Ключові слова (теги) матеріалу: покривати голову, для жінок, жіночі головні убори, хустини, головні убори


Коментарів: 0

ComForm">
avatar

Переглянути КОМЕНТАРІ до ПОЕЗІЇ й ПРОЗИ та до новин:
на сторінці "НАШ ТОП ++"
 

     
  Хостинг від uCoz